Богдана ГУСАК. Натхнення від Анатолія Луговського

"Обожнюю, коли мене надихають чужі твори: картини, світлини, поезії, скульптури тощо. Тоді моя душа відгукується власними...

Приємно, що одним із моїх натхненників є чудовий поет і друг Анатолій Луговський!

Низький уклін за Ваше добре й полум'яне слово."

Богдана ГУСАК 

 

 

 

* * *

Таке буває іноді ... «На жаль», –

у відповідь почуєш і здригнешся...

Здається, всенька світова печаль,

немов атлант, підперла піднебесся...

Ще трохи – і сльозами потече,

перетворившись на гучні потоки...

Це ж виплакало скільки їх очей!!!

Невже замало? Боже, чуєш, доки?!

У відчаї шепочуть молитви

гіркі вуста, спіткнувшись на пів слові...

І раптом риторичне: «А от ви

ще вірите і прагнете любові?»

19.11.2024

 

***

Тиша. Пустка. Серце спорожніло.

Двері не зачинені. Та ба,

не кохана входить - знавісніла

сива розкуйовджена журба ...

Шамкотить, мов баба, у куточку,

щось неспішно там перебира.

Я пишу, і в кожному рядочку -

мокрий слід не тільки від пера...

Скільки ще мені потрібно муки,

щоби занімів навіки біль?

Цілий вік стікає від розлуки,

а мені здається, що тіль-тіль...

15.08.2025

 

* * *

Осінній дим, як надвечір'я тане...

Коцюбнуть зранку ноги у лелек.

Удалеч кличе сонце їх багряне,

бо літо спорожнило теплий глек.

І нібито усе, як має бути...

Але панує у душі зима...

Пече морозом серпень хижий, лютий...

Думки в безладді, як бур'ян, сторчма.

Пришкандибала старість, бо далеко

завзяття молодече утекло.

Не поспішай, молю тебе, лелеко,

з собою в Ирій брати під крило.

25.08.2025

(С) Богдана Гусак