Галина ПОТОПЛЯК. Яблука померзли: вірш дня

Струсила яблука, а яблука померзли.

А сонця промені були і щезли.

Померзли яблука, немає літа.

І осінь трусись листя до корита.

 

 

 

 

 

Несе в подолках і гребе лопатою.

Лежать померзлі яблука за хатою.

Дме вітер від північного сусіда

І хустку поправляє тітка Ліда.

Вона стомилась, як вона стомилась.

До яблуні легенько притулилась

І мовила - Садочок, мій садочок,

Ти мій найкращий, дорогий синочок.

Я тебе бачу, з цього вже радію.

Я біля плота чорнобривці сію.

А біля вишні - мальви і нагідки.

А біля яблуні - душі моєї квітки.

А нині іній білий на веранді

І чорне листя на моїй троянді.

І яблука померзли та й по літі.

І осінь вже зашерхла у кориті...

Галина Потопляк

27.03.25