З тихим шерехом падає листя,
жовта повінь затоплює місто –
це дерева нам пишуть листи.
І кружляють в розпуці над нами,
устеляючи шлях килимами,
ті листи – мов надії пусті.
Вітерець-листоноша примхливо
розкидає мереживне диво –
ці прощальні посла'ння сумні.
На пожовклих долоньках поволі
ми свої прочитаємо долі,
облетілі згадаємо дні…
Немає коментарів:
Дописати коментар