Цікаве краєзнавство: Сумська суконна фабрика

Це сумська суконна фабрика. На її місці сьогодні "Мануфактура". 

А це її директор часів другої світової Марсель Глезер. 

 

Уроджений парижанин, француз, випускник Харківського інституту легкої промисловості, батько моєї мами. Мій дід. Він і виглядав як французький кіноактор, і вихований був так, що вставав в присутності жінки, навіть якщо це прибиральниця.

 

 

 

 

Саме дід евакуював сумську суконку за Волгу. Там налагодив виробництво шинельного сукна. Саме дід повертав станки, обладнання і людей знову до звільнених Сум, монтував відновлене виробництво.

 

 

 

 

Давно немає ані діда, ані мами, ані суконки. Але ще жива світла вдячна пам'ять. І історія рідного міста, в якій кожен лишає свій слід.

 

 

P.S. Люди добрі, я вражена вашою співучастю і додаю пост відповіддю на ваше часте запитання. Отже до Харкова діда Марселя та його брата Анрі привіз їх батько Григоре. Він забрав їх з Парижу після того, як під час епідемії померли мати хлопців та молодша сестричка. Прадід був зачарований більшовицькою революцією і вже знаходився на теренах колишньої царської країни, коли йому прийшло сповіщення, що два сина стали сиротами і перебувають у католицькому притулку святої Женев'єви. Прадід з'їздив до Парижу, продав якесь майно і повернувся до Харкова, де на нього вже чекала харків'янка Наталя. Вона і виховала хлопців, які розмовляли лише французькою і мали 9 та 11 років від народження. Обидва брата отримали вищу освіту і працювали за фахом. Обидва мали родини. Мій дід похований в Одесі, бо на початку 60-х був переведений головним інженером на одеську суконку)

 

Олена Сліпченко Понизовська

 

За джерелом: