Маленька осінь вже за парком.
Велика осінь за селом.
Ще і не холодно, й не жарко.
Ще літо в хаті за столом.
За річкою зелене поле.
За стерниськом знову стерня.
Вона не так вже ноги коле.
Не так скрекоче жабеня.
П'є воду Місяць із криниці.
Старіє щохвилини ліс.
Під плотом оси і гнилиці
І недосушений покіс.
І алича, як ті коралі
Лежить, виблискує. Гниє.
Від нас вже літо далі й далі,
Та все, що має, віддає.
Промчало наче електричка -
Посадка в нього находу.
І вже горить вечірня свічка
У переспілому саду.
І жовтизна вже предосіння
То тут, то там, то на брові.
І літо йде до вознесіння
То по воді, то по крові...
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар