Цитата дня: Вірджинія Вулф

 

 

 

😀👉Нещодавно до Сумської публічної бібліотеки надійшли дві книги Вірджинії Вулф: "ХВИЛІ" і "ВЛАСНА КІМНАТА".

 

Запрошуємо до читання!

 

Коли Вірджинія Вулф починала писати «Власну кімнату», вона була вже визнаною письменницею, жила цілком комфортним життям і фактично не мусила б ні за що боротися. Суфражистки перемогли, жінки в Британії отримали право голосу. Однак Вулф непокоїло те, чи ця формальна рівність прав жінок і чоловіків означає також рівність можливостей.

Задумана як лекція про літературу для студенток університету, «Власна кімната» трансформувалася у дослідження становища жінки в історії, мистецтві та повсякденному житті. Вірджинія Вулф нагадує нам, що скільки б прав не мала жінка, вона не зможе ними вповні скористатися, якщо й далі буде залежною від світу чоловіків, зокрема фінансово. Тож вона пропонує жінкам знайти для себе метафоричну, але водночас дуже конкретну «власну кімнату», де вони зможуть по-справжньому реалізувати свої права та свій творчий потенціал.

Коли Вірджинія Вулф починала писати «Власну кімнату», вона була вже визнаною письменницею, жила цілком комфортним життям і фактично не мусила б ні за що боротися. Суфражистки перемогли, жінки в Британії отримали право голосу. Однак Вулф непокоїло те, чи ця формальна рівність прав жінок і чоловіків означає також рівність можливостей.

Задумана як лекція про літературу для студенток університету, «Власна кімната» трансформувалася у дослідження становища жінки в історії, мистецтві та повсякденному житті. Вірджинія Вулф нагадує нам, що скільки б прав не мала жінка, вона не зможе ними вповні скористатися, якщо й далі буде залежною від світу чоловіків, зокрема фінансово. Тож вона пропонує жінкам знайти для себе метафоричну, але водночас дуже конкретну «власну кімнату», де вони зможуть по-справжньому реалізувати свої права та свій творчий потенціал.

К

Коли Вірджинія Вулф починала писати «Власну кімнату», вона була вже визнаною письменницею, жила цілком комфортним життям і фактично не мусила б ні за що боротися. Суфражистки перемогли, жінки в Британії отримали право голосу. Однак Вулф непокоїло те, чи ця формальна рівність прав жінок і чоловіків означає також рівність можливостей.

Задумана як лекція про літературу для студенток університету, «Власна кімната» трансформувалася у дослідження становища жінки в історії, мистецтві та повсякденному житті. Вірджинія Вулф нагадує нам, що скільки б прав не мала жінка, вона не зможе ними вповні скористатися, якщо й далі буде залежною від світу чоловіків, зокрема фінансово. Тож вона пропонує жінкам знайти для себе метафоричну, але водночас дуже конкретну «власну кімнату», де вони зможуть по-справжньому реалізувати свої права та свій творчий потенціал.

оли Вірджинія Вулф починала писати «Власну кімнату», вона була вже визнаною письменницею, жила цілком комфортним життям і фактично не мусила б ні за що боротися. Суфражистки перемогли, жінки в Британії отримали право голосу. Однак Вулф непокоїло те, чи ця формальна рівність прав жінок і чоловіків означає також рівність можливостей.

Задумана як лекція про літературу для студенток університету, «Власна кімната» трансформувалася у дослідження становища жінки в історії, мистецтві та повсякденному житті. Вірджинія Вулф нагадує нам, що скільки б прав не мала жінка, вона не зможе ними вповні скористатися, якщо й далі буде залежною від світу чоловіків, зокрема фінансово. Тож вона пропонує жінкам знайти для себе метафоричну, але водночас дуже конкретну «власну кімнату», де вони зможуть по-справжньому реалізувати свої права та свій творчий потенціал.

Коли Вірджинія Вулф починала писати «Власну кімнату», вона була вже визнаною письменницею, жила цілком комфортним життям і фактично не мусила б ні за що боротися. 

 

Суфражистки перемогли, жінки в Британії отримали право голосу. Однак Вулф непокоїло те, чи ця формальна рівність прав жінок і чоловіків означає також рівність можливостей. Задумана як лекція про літературу для студенток університету, «Власна кімната» трансформувалася у дослідження становища жінки в історії, мистецтві та повсякденному житті. Вірджинія Вулф нагадує нам, що скільки б прав не мала жінка, вона не зможе ними вповні скористатися, якщо й далі буде залежною від світу чоловіків, зокрема фінансово. Тож вона пропонує жінкам знайти для себе метафоричну, але водночас дуже конкретну «власну кімнату», де вони зможуть по-справжньому реалізувати свої права та свій творчий потенціал.

 

 

«Хвилі» Вірджинії Вулф — це роман про плин часу і вічний пошук себе в хаосі всесвіту, пошук себе серед припливів і відпливів буття. Опублікований у 1931 році, твір і зараз провокує читача на ті самі запитання: Хто ми? Як ми стали тими, ким є? Ким ми хочемо бути?

Роман «Хвилі» є вершиною модерністської прози, одним із найбільш експериментальних літературних творів XX століття. Вірджинія Вулф тут, як літературний алхімік, використовує техніку потоку свідомості й органічно сплітає внутрішні монологи персонажів у бездоганно плавну канву. Поезія і проза переплітаються, а ритм витісняє традиційну наративну дію, створюючи експериментальну оповідь, яка кидає виклик звичним розповідним технікам. Сама авторка вважала «Хвилі» романом, який найближче підвів її до втілення її основних ідей та утвердження власного особливого літературного стилю.