8 січня 1935 року народився Василь Симоненко,
український поет, журналіст, шістдесятник
Василь Симоненко — один із найяскравіших українських поетів ХХ століття, символ покоління шістдесятників і голос внутрішньої свободи української людини.
Народився 8 січня 1935 року на Полтавщині, у селі Біївці. Виріс без батька, у великій любові матері та діда — саме родинна пам’ять і народна мораль стали для нього духовним ґрунтом. Закінчив факультет журналістики Київського університету, працював журналістом у Черкасах.
Симоненко прийшов у літературу в часи радянської цензури, але говорив прямо й без страху. Його поезія — це поєднання щирої лірики, громадянського пафосу й глибокої любові до України та людини. Він писав про гідність, правду, відповідальність перед совістю й народом.
Найвідоміші твори:
-
поезії «Ти знаєш, що ти — людина?», «Лебеді материнства», «Україні»,
-
збірка «Тиша і грім»,
-
казки й байки для дітей,
-
щоденникові записи та новели.
Його вірші часто не пропускала цензура, а сам поет зазнавав тиску. Помер дуже рано — 13 грудня 1963 року, у 28 років. За однією з версій, смерть була пов’язана з тяжкою хворобою, за іншою — з побиттям міліцією, що підірвало його здоров’я.
Попри коротке життя, Василь Симоненко став совістю епохи. Його слово й сьогодні звучить напрочуд сучасно — як нагадування про людську гідність, свободу й любов до України.
По темі: Василь Симоненко – поет-романтик
Немає коментарів:
Дописати коментар