Галина ПОТОПЛЯК. Давно було: вірш дня

Давно було - мели сніги

І тліли дрова в грубці.

І котик терсь біля ноги

В своїй пухнастій шубці.

І вітер в сіни задував

Крізь щілину, що збоку.

 

 

 

 

 

 

 

І сніг під Місяцем блищав

І падав в ніч глибоку.

Давно було, вже й не згадать -

Солома, січка, коні.

І в хаті тиша, благодать

І кварта на ослоні,

Відро з водою, два прачі,

Три миски, одне деко.

І блимало аж дві свічі,

Та видно недалеко.

Під грубкою сидить Юрко,

На полику - Ярина.

А поруч з нею кіт Мурко

І баба Харитина.

Киплять галушки в казані

І запах від цибулі.

Годинник прямо на стіні

І подушки на стулі.

Зимову пісню завива

Не вовк, а хуртовина.

Спасибі, Боже, що жива -

Шепоче Харитина.

Спасибі за Твої дари,

За хліб і за водицю.

І Бог заходить у двори

І ріже паляницю.

І крихти падають на стіл.

І я їх всі збираю.

І у кошарі стоїть віл

Той, що вернувсь із гаю.

І впали в пелену сніги,

Дві крихти із обруса.

Чекають люди і боги

На Рождество Ісуса.