Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ. Вас так ніхто не любить...: вірш дня

Вас так ніхто не любить. Я один.

Я вас люблю, як проклятий. До смерті.

Земля на небі, вечір, щастя, дим,

Роки і рік, сніги, водою стерті,

Вони мені одне лиш: ви і ви…

 

 

 

 

 

Димлять століття, води і народи…

Моя ви пам'ять степу-ковили,

Зорі червоний голос і свободи.

Дивіться, гляньте: мій — то голос ваш:

Як світиться він тепло на світанні…

Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,

Як ліс у грудні свій листок останній.

Ці неймовірно сильні та емоційні рядки належать видатному українському поету-шістдесятнику Миколі Вінграновському.

Вірш не має окремої назви (часто цитується за першим рядком) і вважається одним із найвищих зразків української інтимної лірики.

У ньому Вінграновський поєднує космічні масштаби («димлять століття», «земля на небі») з дуже особистими, земними почуттями.

Порівняння любові з тим, як Сиваш любить свою сіль, або як зимовий ліс тримається за останній листок — це вражаюча метафорика, притаманна тільки його стилю.

Це не просто освідчення, а маніфест абсолютного, майже фатального кохання.

Микола Вінграновський з дружиною Олександрою Білинкевич-Вінграновською