«Найважче — це не робити те, що хочеш, а не робити того, чого не хочеш»
Борис Віан — це «людина-оркестр» французької культури XX століття.
Мати майбутнього письменника обожнювала оперу Модеста Мусоргського «Борис Годунов». Саме на честь головного героя вона назвала сина.
Він прожив усього 39 років, але встиг залишити слід як письменник, джазовий музикант, інженер, винахідник, актор і навіть поет-пісенник. Його творчість — це суміш ніжної сюрреалістичності, гіркої іронії та безмежної фантазії.
1. Літературний бунтівник та містифікатор
Віан писав під багатьма псевдонімами, найвідоміший з яких — Вернон Салліван.
Під цим іменем він видав «чорний» детектив «Я прийду плюнути на ваші могили», видаючи його за переклад з американської. Роман викликав величезний скандал і навіть судові позови через свою відвертість та жорсткість.
Водночас під власним іменем він створював зовсім іншу прозу — тонку, метафоричну та сповнену абсурду.
2. «Піна днів» (L'Écume des jours)
Це його найвідоміший роман, який вважається одним із найзворушливіших творів про кохання.
Історія Хлої та Колена, де хвороба героїні матеріалізується як латаття, що росте в її легенях.
Світ Віана «живий»: стіни квартири звужуються від горя, а сонячні зайчики можна ловити руками. Це водночас прекрасна казка і трагічна притча про крихкість щастя.
«Любов — це коли хочеться переживати з кимось усі чотири пори року. Коли хочеться бігти з кимось від весняної грози під всіяний квітами бузок, а влітку збирати ягоди й купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку — допомагати пережити нежить і довгі вечори...»
Віан часто вигадував слова, які потім ставали частиною французького сленгу (наприклад, термін zazou для позначення тогочасної стильної молоді).
3. Джаз і «Піаноктейль»
Віан був професійним трубачем і обожнював джаз. Він навіть винайшов (уявно, на сторінках своїх книг) піаноктейль — музичний інструмент, який змішує напої залежно від зіграної мелодії. Кожна нота відповідає певному інгредієнту: солодкий звук — сироп, різкий — міцний алкоголь.
Віан не лише грав на трубі, а й був головним промоутером джазу у Франції. Він організовував концерти Дюка Еллінгтона та Майлза Девіса в Парижі, вважаючи джаз єдиною музикою, що має справжній ритм життя.
4. Пісня «Дезертир» (Le Déserteur)
Він написав одну з найвідоміших антивоєнних пісень у світі. Вона з'явилася під час війни в Індокитаї та була заборонена на французькому радіо протягом багатьох років, оскільки закликала не йти на фронт.
5. Патафізика та інженерія
Віан мав диплом інженера і був членом «Колежу патафізики» — товариства, яке займалося вивченням «уявних рішень» та абсурдних філософських концепцій. Це пояснює його любов до незвичайних механізмів і технічних деталей у текстах.
Борис Віан помер символічно: його серце зупинилося під час перегляду екранізації його ж роману, якою він був украй незадоволений. Іронія долі: він помер, побачивши як його твір перетворюють на те проти чого він завжди боровся - банальність.
Віан став символом свободи, інтелектуального бешкету та «французького духу» 1950-х років. Він залишив слід не лише у французькій літературі, а й у світовому мистецтві — його вплив відчутний у фантастиці, музичній культурі та загальному бунтарському дусі повоєнної Європи.
По темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар