«Минуле — це не те, що залишилося позаду, це те,
що ми несемо з собою»
«П’ять четвертинок апельсина» (Five Quarters of the Orange) Джоан Гарріс — це чуттєвий, глибокий і місцями досить похмурий роман від авторки знаменитого «Шоколаду». Але якщо «Шоколад» — це світла казка, то ця книга — її «темне відображення».
Це одна з найсильніших робіт Джоан Гарріс, де вона досліджує складні стосунки між матір'ю та дітьми.
Це роман, де аромат цитрусів змішується з гіркотою сімейних таємниць і запахом війни.
Головна героїня, Фрамбуаза (що в перекладі означає «Малина»), повертається до рідного села в Анжу, Франція. Вона вже літня жінка, але повертається інкогніто, бо її родина колись була вигнана звідти через жахливі події часів Другої світової війни. Фрамбуаза все життя намагається втекти від подій свого дитинства, але вони проростають крізь неї, як коріння.
Після смерті матері Фрамбуаза отримала дивний спадок:
Її брат отримав ферму.
Її сестра — винний погріб.
Фрамбуазі дістався лише старий альбом із кулінарними рецептами.
Але цей альбом — це не просто збірка інструкцій до пирогів. На берегах між рецептами мати Фрамбуази, холодна та сувора жінка, роками записувала свої найпотаємніші думки, страхи та зізнання про те, що насправді сталося під час німецької окупації.
«Альбом рецептів був моїм спадком. У ньому не було золота чи срібла, лише слова, що пахли ваніллю та старим папером. Але в цих словах було більше сили, ніж у будь-яких грошах»
Гарріс майстерно показує, що діти не завжди є невинними янголами. Маленька Фрамбуаза та її брат з сестрою ведуть небезпечну гру з німецькими солдатами, обмінюючи інформацію на солодощі та привілеї. Це призводить до трагедії, яка зруйнувала їхні життя.
«Діти не знають милосердя. Вони бачать світ таким, яким він є, без фільтрів дорослої ввічливості чи фальшивого співчуття»
Гарріс дуже відверто пише про те, якими винахідливими та іноді несвідомо жорстокими можуть бути діти, особливо коли вони почуваються покинутими або нелюблячими.
Мати героїні, Мірабель, страждає від жахливих мігреней, які вона називає «чорною собакою». Коли приходить напад, вона стає жорстокою. Тільки через багато років Фрамбуаза, читаючи щоденник, починає розуміти причини такої поведінки та справжні почуття жінки, яку вона все життя боялася.
«Для неї запах апельсина був запахом страху. Маленька помаранчева кулька, розрізана на четвертинки, була зброєю, здатною зруйнувати її світ»
Як і в інших книгах Гарріс, їжа тут є центральним елементом. Але якщо в «Шоколаді» це насолода, то тут це зброя, спокуса або засіб для примирення. Описи страв настільки живі, що ви відчуваєте смак щуки під вершковим соусом чи аромат того самого апельсина.
Оповідь стрибає між сучасністю (де Фрамбуаза намагається приховати свою особистість) та минулим (окупація Франції), що тримає в напрузі до останньої сторінки. Таємниця того, що саме сталося в день, коли сім'я була змушена втекти, становить майже детективну лінію роману.
Це потужна драма про те, як ми не знаємо людей, з якими живемо пліч-о-пліч.
«Правда — це не завжди те, що ми хочемо почути. Іноді вона схожа на кістку в горлі: її важко проковтнути і неможливо виплюнути»Тут немає однозначно добрих чи злих героїв. Кожен зробив свій вибір, щоб вижити, і кожен несе свій тягар провини. У книзі немає чіткого поділу на «добрих» і «злих». Діти можуть бути жорстокими, вороги — людяними, а герої — зрадниками.
Якщо ви очікуєте легкого романтичного читання, «П’ять четвертинок апельсина» може вас здивувати своєю жорсткістю. Це психологічний трилер під обгорткою сімейної саги.
Назва «П’ять четвертинок» — це математичний абсурд, який символізує особливий, викривлений світ головної героїні та її таємницю.
Немає коментарів:
Дописати коментар