У битві під Конотопом війська гетьмана Івана Виговського за підтримки Кримського ханату завдали нищівної поразки московським військам Олексія Трубецького.
Великі втрати супротивника відкривали козацько-татарському війську шлях на Москву, проте антигетьманські повстання в Україні завадили Виговському розвинути успіх.
Це один із ключових епізодів Руїни — періоду після смерті Богдана Хмельницького, коли в Гетьманщині точилася боротьба за владу і зовнішньополітичний курс.
Після смерті Хмельницького (1657) гетьманом став Іван Виговський. Він прагнув переглянути умови союзу з Московським царством і в 1658 році уклав Гадяцький договір, за яким Гетьманщина мала увійти до складу Речі Посполитої на правах автономного «Великого князівства Руського». Це спричинило розрив із Москвою та війну.
Проти Виговського цар Олексій Михайлович відправив велике військо на чолі з князем Олексієм Трубецьким, яке обложило Конотоп. На допомогу обложеному місту рушило військо Виговського, до якого входили:
- козаки Гетьманщини,
- кримськотатарська кіннота хана Мехмед-Гірея IV,
- польські та найманi (у тому числі німецькі) підрозділи.
Виговський застосував тактичну хитрість: невеликий загін заманив частину московської кінноти (близько 30 тисяч вершників під командуванням Семена Пожарського) у засідку біля річки Соснівки, де на них чекали основні сили союзників. Московська кіннота зазнала важкої поразки, а сам Пожарський потрапив у полон і був страчений.
Це була відчутна поразка московських військ. Перемога не змінила стратегічної ситуації докорінно: незабаром через внутрішні незгоди, повстання проти Виговського та зміну настроїв козацтва (яке не підтримало союз із Кримом і Польщею) Виговський був змушений зректися гетьманства вже у 1659 році.
Гетьманом знову став Юрій Хмельницький, який відновив підданство Москві.
У сучасній Україні Конотопська битва часто згадується як приклад воєнного успіху козацького війська та символ спротиву московській експансії.
Водночас деякі російські та радянські історики применшували значення битви або трактували її інакше, наголошуючи на подальшому поверненні Гетьманщини під владу Москви.
Немає коментарів:
Дописати коментар