А вірші пишуться, хоч падають ракети...
Хоча реальність маємо важку,
Та Україну ворогам не стерти -
Стоїть вона в калиновім вінку.
І плачуть ягоди кривавими струмками.
То там, то там поллється сік гіркий:
Літають злі шуліки* над селами й містами,
Порушуючи Божу заповідь: "Не вбий!"
На нас напали, досі нападають,
Іде війна, веде з собою жах.
На чорнім небі зірочки палають -
Багато вже людей на небесах.
Калина плаче, бо між нею - терня,
І Україна в ранах від вінка
Тримає в серці ще гірчичне зерня -
Її врятує Господа рука!
*Шуліки - шахеди.
Немає коментарів:
Дописати коментар