Алекс ВІНОКУР. Читаю Пруста: вірш дня

Коли спада життєвий квіт

І в сердці пустка,

Я вимикаю верхній світ,

Читаю Пруста.

 

 

 

 

 

 

 

Там мова в’ється, як струмок,

Між сном і явом.

Зворушуюся від думок,

Згортаю справи.

 

І розумію, що нараз

Журитись рано.

У зламну мить зрушає нас

Нагода жанру.