Дені Дідро — одна з найяскравіших постатей епохи Просвітництва, французький філософ, письменник і критик, який істотно вплинув на розвиток європейської культури XVIII століття.
Дені Дідро народився 5 жовтня 1713 року у Франції., в містечку Ланґр у родині ремісника. Початкову освіту отримав в ліцеї короля Людовіка Великого (тобто Луї XIV).
Спочатку він здобував освіту для духовної кар’єри, але згодом обрав шлях вільнодумця й письменника. Його життя було непростим: за свої ідеї він зазнавав переслідувань, а деякий час навіть провів у в’язниці.
Дені Дідро як письменник набув популярності та слави, але це не дало йому матеріального статку. Навіть обрання у члени Французької академії наук не поліпшило матеріального стану літератора.
Продаж бібліотеки Дідро несподівано став приводом для політичного втручання російської імператриці Катерини II.
Бажаючи підвищити власний статус в очах паризького аристократичного суспільства, вона демонстративно придбала бібліотеку письменника за значні гроші, зробила Дідро бібліотекарем, надіслала йому зарплатню відразу за кілька років наперед.
Крім того, вона залишала бібліотеку письменника в Парижі до його смерті. Книги перевезли до орендованого будинку в Парижі з правом письменника користуватися ними. Справа отримала значний розголос, який Катерина II вдало використала собі на користь.
Найвідоміший проєкт Дідро — це «Енциклопедія» (повна назва — «Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел»), над якою він працював разом із іншими мислителями.
Це було не просто зібрання знань — це був справжній маніфест епохи Просвітництва, що популяризував науку і раціональне мислення, критикував забобони та авторитаризм,
сприяв формуванню нових суспільних ідей.
Мета проєкту полягала в тому, щою зібрати всі передові наукові, технічні та філософські знання епохи в одному виданні та поширити ідеї Просвітництва.
Співредакторои видання на початковому етапі був математик і філософ Жан ле Рон д’Аламбер.
Масштаб видання:17 томів тексту, 11 томів ілюстрацій та гравюр,71 818 статей.
До написання статей долучилися Вольтер, Жан-Жак Руссо, Шарль Монтеск'є, Поль-Анрі Гольбах, Етьєн Бонно де Кондільяк та Луи де Жокур.
Проєкт зазнавав жорсткої критики з боку церкви та королівської влади, підпадав під заборони та цензуру через матеріалістичний і критичний погляд на релігію та суспільний лад.
Видання стало фундаментом для європейського Просвітництва та ідейним підґрунтям Французької революції.
Дідро писав у різних жанрах — від філософських трактатів до художньої прози. Найвідоміші твори:
«Черниця» — гостра критика монастирського життя
«Жак-фаталіст і його пан» — філософський роман із елементами іронії
«Племінник Рамо» — сатиричний діалог про мораль і суспільство
Його стиль поєднує глибокі роздуми з живою, часто іронічною манерою письма.
Дідро відстоював свободу думки і слова, цінність людського розум, необхідність освіти для всіх.
На запрошення Катерини II Дідро в 1773 році приїхав до Російської імперії, де на прохання цариці написав «План університету або школи публічного викладання наук для російського уряду» і поради: «Про школу для молодих дівчат», «Про особливе виховання», «Про публічні школи» та інші, де розглянув весь спектр педагогічних проблем, відомих на той час. Дідро виступив із проєктом державної системи народної освіти на принципах загального безкоштовного початкового навчання. Він прагнув забезпечити фактичну доступність школи, вважав за необхідне організувати матеріальну допомогу держави дітям бідняків (безкоштовні підручники та харчування в початковій школі, стипендії в середній та вищій школі).
Його ідеї стали одним із підґрунтів змін, що згодом привели до великих суспільних перетворень у Європі.
Попри славу, за життя Дідро не завжди був визнаний сучасниками. Лише з часом його праці отримали належну оцінку і стали класикою світової літератури та філософії.
Немає коментарів:
Дописати коментар