Артюр РЕМБО. Відчуття

В блакитні вечори стежками йтиму я;

Колотиме стерня, траву почну топтати:

Відчує свіжість піль тоді нога моя,

Я вітру голову дозволю овівати.

 

Отож мовчу собі, сповільнюю ходу.

В душі безмежної любові лиш припливи;

Все далі й далі, мов бродяга той, піду,

З Природою, немов із жінкою, щасливий.

Переклав Григорій Кочур

 

III. ВІДЧУТТЯ

Блакитним вечором подамся по стежках,

Між лоскітних хлібів топтати буду трави;

Відчую свіжість я, ступаючи в полях,-

Обвіє хай лице мені вітрець ласкавий.

 

Замріюсь мовчазний, забуду про мету,

Але в душі любов здійме живі пориви,

І, наче циган, я в далеку даль піду,-

З Природою, немов із жінкою, щасливий.

Переклав Михайло Литвинець

 

ІІІ. ВІДЧУТТЯ

По стежці ввечері піду я у жнива.

Колотиме мене колосся край дороги.

Нехай куйовдиться від вітру голова,

Хай, мріючи, в росі скупаю босі ноги.

 

Піду бездумно, а в душі із небуття

Ще виникне любов і злине течією.

Відраду матиму щасливого життя

З Природою, немов із жінкою своєю.

Переклав Ігор Андрущенко