Знаєте українську драматургію переважно за побутовими комедіями чи класичними драмами про села? Тоді творчість Івана Кочерги стане для вас справжнім відкриттям.
Цей чернігівець за походженням і юрист за освітою зробив те, чого до нього майже ніхто не робив: він підняв українську п’єсу до рівня світової філософської притчі.
Свій творчий шлях Кочерга починав російською мовою. Проте згодом він зробив свідомий і безповоротний поворот до української культури, ставши одним із найяскравіших реформаторів національного театру 1920–1930-х років.
У своїх творах поєднував історію з глибокими моральними ідеями, темами честі, відповідальності та сили духу. Найвідоміші п’єси — «Ярослав Мудрий», «Свіччине весілля», «Алмазне жорно». Його драматургія відіграла важливу роль у розвитку українського театру.
Його драматична поема «Свіччине весілля» (1930) — це абсолютний шедевр про боротьбу світла і темряви, ремісників Києва проти свавілля феодалів, і водночас про вічне прагнення людини до волі й освіти. А хіба можна забути його філософську комедію «Майстри часу»?
Кочерга не боявся вплітати у свої сюжети фантастику, алегорії, історичні епохи та глибокі етичні питання. Його герої — це завжди шукачі істини, митці, годинникарі, вчені, які роздумують над сутністю буття.
У житті він був скромною, інтелігентною людиною, яка жила літературою, працювала в легендарному київському будинку «Роліт» і навіть у найскладніші часи не зраджувала своєму творчому почерку.
Редагуючи газету «Література і мистецтво» в Уфі під час евакуації, Іван Кочерга знаходив час для творчої роботи. У роки Німецько-радянської війни побачили світ його п'єси «Чаша» (1942) і «Нічна тривога» (1943).
Башкирський літературний критик Суфіян Сафуанов розповідав, що виступаючи в газеті 28 листопада 1941 року з статтею «Правда і творчість безсмертні», Іван Кочерга писав: «Зараз я працюю над лібрето для опери на історичному матеріалі про участь башкирського народу у Вітчизняній війні 1812—1814 років».
Суфіян Сафуанов виявив в рукописному відділі Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР рукопис лібрето драматурга під назвою «Доля героя».
У ній, розповідає дослідник, йдеться про героїзм башкирського полку, який пішов воювати проти французьких загарбників, про відважного старшину цього полку Сафіра Чулпанова. З тексту лібрето видно, що автор вивчив історичні матеріали та мемуарні твори про участь башкирів у Вітчизняній війні 1812 року, твори башкирського творчості.На жаль, задум драматурга залишився незавершеним.
Повернувшись 1944 до Києва, І. Кочерга пише романтичну драму «Ярослав Мудрий» . Драма задумана як історична трагедія, але деяка ідеалізація самого образу князя не дозволила автору домогтися по-справжньому трагедійного звучання твору. Як романтична ж драма «Ярослав Мудрий» є високим досягненням в українській літературі.
Його твори й досі звучать неймовірно сучасно, бо говорять про головне: про цінність людської праці, час, гідність та внутрішню свободу, яку неможливо відібрати жодним указом.
Помер Іван Кочерга 31 грудня 1952 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар