"Шкіра" Надії Позняк: Презентація нової книги

Поети люблять осінь... Це пора
скидати крила і сушити весла.
І в цих рефлексіях душа моя воскресне,
проб"ється пагін: луснула кора

Надія Позняк

Позняк Надія. Шкіра (вірші). – Х., «Діса плюс», 2016. – 140 с. 

Сьогодні, 6 жовтня, в Сумській міській центральній бібліотеці ім.Т.Шевченка відбулася презентація нової книги – збірки віршів сумської авторки Надії Позняк «Шкіра». Читачі й бібліотечні працівники на цій зустрічі були приємно вражені свіжим, талановитим і сильним словом, яке з’явилось в сумській поезії.

Авторка пише давно, друкувалась у журналах «Дніпро», «Склянка Часу», «Чорнильна хвиля», в альманахах «Вісник», «Жили-были», «Каштановый дом», «Мы», «Лава» та «Lira». Вона багато виступає по Україні перед читачами із своєю поезією, і ось видана перша збірка під назвою «Шкіра». Чому така назва? Як пояснює сама Надія Михайлівна, шкіра – це дотик, це відчуття, це захист. 

У її віршах можна прочитати: «І коли ти покинеш оцю країну, віддиратимеш спомини, ніби шкіру», «…що по шкірі морозом, по нервах – як лезами бритви», «…по живому шкіру обпече…» і т.п.

В останні кілька років Н.Позняк стала лауреатом і дипломантом багатьох всеукраїнських конкурсів в різних містах України. В цьому році вона отримала одну із престижних літературних відзнак в Закарпатті – лауреат премії Ордену Карпатських Лицарів.

Надія Позняк активна в своїй громадянській позиції, не терпить фальші і вимоглива до інших: «Яке ти слухаєш радіо? Яких шукаєш пісень? Яким перемогам радий ти? І з ким зустрічаєш день?». 

Що ж найголовніше встигла представити на розсуд читачів в своїй першій збірці? Любов до рідної землі: «Вечір над містом із назвою Суми…», патріотизм і співпереживання з героїчним Майданом: «О Києве! Моя столице! Гориш! Невже не пощадять?!»; співпереживання подіям в АТО: «Донбас дрейфує, наче Атлантида. Цей шмат землі – ні Богу, ні мені»; «Ніхто не захистить. Ти сам на сам. Встаєш і йдеш під кулі, щоб не впасти» - ось справжні емоції і почуття, які пронизують перші розділи збірки. Їм віриш, тому що поетеса правдива з читачем і сама з собою і це відчувається.

 

Два останні розділи цієї збірки представляють ліричну поезію Надії Позняк: «А до щоки – сніжинка…», «… твої долоні мене зігріють…». Лірика завжди затребувана і читається всіма. Звучить поезія тут щемливо і красиво, відверто і чесно, як от наприклад: 

«Вуста ж бо мої ще не випиті. Ні!

Бажання мої не готові згасати.

Вони ще солодкі, як мед, запашні.

А шкіра пашить ароматами м‘яти». 

Кажуть, що поезія пишеться на небесах, проблема тільки в тому, хто стане провідником-приймачем її, адже потрібна добра і чиста душа поета, щоб передати її людям. Сподіваюсь, ні, тепер знаю - Надія Позняк із таких.

Олена Мартюшова,
заст. директора Сумської міської ЦБС