Як знайти себе? Чи не кожен замислюється над цим складним питанням. Дуже важливо зрозуміти своє істинне призначення, тобто знайти себе і своє місце в житті. Комусь це вдається зробити в юності, а хтось долає досить складний шлях довгі роки. Так чи інакше, набувається певний досвід, яким хочеться поділитися, розкривши власні переживання й думки.
Саме з цією метою сумський поет Віталій Меланич зустрівся з поціновувачами його творчості, представивши нову збірку «Знайти себе».
«Все, про що б не писав Віталій, пронизане щирим бажанням розповісти про себе чесно й відверто», – підкреслив один із редакторів, член НСПУ, автор міжрегіонального проекту «Сумщина творча. Культура й мистецтво» Андрій Поляков.
І дійсно, це відчули усі присутні, почувши із вуст автора та його колег по перу проникливі рядки про безтурботне дитинство, трепетну юність та роки зрілості, які увійшли до розділу «Все стається так, а не інакше» («Всё вершится так, а не иначе»):
Всё вершится так ,а не иначе.День сметает дворник за окном.То за хвост не ловится удача,То беда приходит напролом.То в любовь единстенную веришь,То в тоске слоняешься один,То в мои распахнутые двери
Всё стучат бездомные дожди.
Глибоким філософським змістом віє від рядків про скороминущість людського життя у поезії «Про час» («О времени»):
Уходят дни – от нас, от нас, от нас...В календаре мелькнёт чужая дата…Живи достойно в радости сейчас,Не завтра, не потом и не когда-то.Живая жизнь – когда ты в ней творишьИ пламенно сияют вехи-годы.И ритмы жизни сердцем ты услышь,Огонь души пусть возгорится гордо.
Віталій Меланич, як ніхто інший, переконався в тому, що писати – це його покликання.
Окрилений першими успіхами ще в шкільні роки, відвідавши І Всеукраїнський з’їзд молодих авторів у Києві, він раптом надовго замовк, занурившись у вир професійних та сімейних обов’язків.
Здавалося, все склалося за законами сучасного життя: кар’єра, дім, повага й визнання в обласному центрі та за його межами. Однак, як він сам зізнається у своїх поетичних рядках, «душа болит, как будто виновата, /Что недовольны чем-то мы порой, /И в мыслях возвращаемся куда-то».
Окрилений першими успіхами ще в шкільні роки, відвідавши І Всеукраїнський з’їзд молодих авторів у Києві, він раптом надовго замовк, занурившись у вир професійних та сімейних обов’язків.
Здавалося, все склалося за законами сучасного життя: кар’єра, дім, повага й визнання в обласному центрі та за його межами. Однак, як він сам зізнається у своїх поетичних рядках, «душа болит, как будто виновата, /Что недовольны чем-то мы порой, /И в мыслях возвращаемся куда-то».
Його повернення в поезію відбулося у 2010 році завдяки ініціативі старшого сина Олексія, який завжди захоплювався талантом батька і розумів, що він не повністю реалізував себе як творча особистість.
Літературна хвиля захопила Віталія, який із подвоєною енергією почав надолужувати згаяне. Навчання в Сумській обласній літературній студії «Лит-ра.com», відвідування літературно-мистецького клубу «Грань», активна участь у численних літературних вечорах міжрегіонального проекту «Сумщина творча.Культура й мистецтво», творчі поїздки до літературних побратимів з інших міст, на фестивалі, а також публікації в журналах та альманахах України не минули безслідно.
У результаті кропіткої роботи над словом з’явилася перша збірка лірики «Життя – як ріка» (2011 р.), а за 5 років друга – «Знайти себе» (2016 р.), презентація якої відбулася 22 січня 2017 року в Сумах у міській муніципальній галереї.
Літературна хвиля захопила Віталія, який із подвоєною енергією почав надолужувати згаяне. Навчання в Сумській обласній літературній студії «Лит-ра.com», відвідування літературно-мистецького клубу «Грань», активна участь у численних літературних вечорах міжрегіонального проекту «Сумщина творча.Культура й мистецтво», творчі поїздки до літературних побратимів з інших міст, на фестивалі, а також публікації в журналах та альманахах України не минули безслідно.
У результаті кропіткої роботи над словом з’явилася перша збірка лірики «Життя – як ріка» (2011 р.), а за 5 років друга – «Знайти себе» (2016 р.), презентація якої відбулася 22 січня 2017 року в Сумах у міській муніципальній галереї.
Ведуча Надія Фурзенко налаштувала гостей свята на ліричний лад, адже там звучали не тільки чудові поетичні рядки, а й пісні на слова автора, написані талановитою поетесою та музикантом Ларисою Травніковою.
.
Їх виконали письменник Юрій Ош (Геннадій Костенко) та Вікторія Васалатій, яка зробила аранжування й була акомпаніатором.
Поет-гуморист, член НСПУ, Григрій Єлишевич влучно підмітив, що на презентації зібралися справжні однодумці, друзі по цеху («тусовка»), тому серед присутніх немає байдужих до поетичних перлин автора, у яких відчуваються невичерпна доброта, уміння любити й віддавати, що є рідкісним даром у наш час.
Тому й відгукується в глибині душі його інтимна лірика, насичена яскравими спогадами про перше кохання, переживаннями від непорозумінь та гіркотою розчарувань.
Кожен у ній знаходить щось своє, особливе, а сам поет готовий заради омріяного щастя ходити «по вістрю безумства» («По острию безумства») – таку назву має другий розділ книги:
Преодолеть так важно боль преграды,
Пойти дорогой новой и желанной,
И получить любовь себе в награду,
Доверившись судьбе, нам Богом данной.
Стереть сомненья,что сидят занозой,
Подняться над землёй, поверив чувствам,
Расстаться с надоевшей серой прозой,
Уйти в любовь по острию безумства.
Ще однією поетичною гранню Віталія Меланича є уміння знаходити влучні образи, вдало використовувати художні засоби для змалювання картин природи, в яку залюблений змалку.
Чого варті знахідки:«на дороге листья – как веснушки », «васильки степного ситца», «рассвет утюжит гладь реки», «вышивал дождь нежной гладью», «сум натяг жупан на плечі», «осінні дзвони» та ін.
Він уміло користується палітрою слів і переконує, що кожна пора року по-своєму особлива в річному колі. Тому третій розділ книги має назву «Природи колесо» («Природы колесо»).
Чого варті знахідки:«на дороге листья – как веснушки », «васильки степного ситца», «рассвет утюжит гладь реки», «вышивал дождь нежной гладью», «сум натяг жупан на плечі», «осінні дзвони» та ін.
Він уміло користується палітрою слів і переконує, що кожна пора року по-своєму особлива в річному колі. Тому третій розділ книги має назву «Природи колесо» («Природы колесо»).
Не меншою популярністю користуються поезії, написані українською мовою, які Віталій почав писати не так давно. Рідна мова для нього – «безцінний скарб», тож намагається не повторюватися, а шукати своє. Власне, уже знайшов.
Редактор четвертого розділу книги «Осінні дзвони», поетеса, член НСПУ,Тамара Герасименко відмітила, що його вірші відзначаються не тільки щирістю, але й свідчать про зростання автора, який не зупиняється на досягнутому:
У пошуку живи завжди,Коли живе на крилах мрія,І до мети невпинно йди,
Бо світить зорями надія.
Перефразовуючи вислів Джорджа Бернарда Шоу: «Життя – це не пошуки себе. Життя – це створення себе», можна сказати, що Віталій Меланич дійсно досяг своєї давньої мети, і для цього він доклав чимало зусиль.
Уже немає колишнього завжди заклопотаного директора обчислювального центру комбінату «Сумипромбуд». Є голова літературно-мистецького клубу «Грань», керівник студії «Літера», відповідальний, завжди легкий на підйом і, без перебільшення, душа колективу.
Уже немає колишнього завжди заклопотаного директора обчислювального центру комбінату «Сумипромбуд». Є голова літературно-мистецького клубу «Грань», керівник студії «Літера», відповідальний, завжди легкий на підйом і, без перебільшення, душа колективу.
Тож не дивно, що з вуст присутніх лунало чимало теплих, приємних слів.
Богдана Гусак,
прес-секретар літературно-мистецького клубу «Грань», член НСЖУ
Немає коментарів:
Дописати коментар