неділю, 9 листопада 2014 р.

Я люблю тебе, рідне місто...

"Хіба може бути в людини два рідних міста? Або три? Ні. Воно може бути тільки одне. І для мене це ти. Що ти кажеш? Ти не ідеальне? А яке ідеальне? І яка різниця, ідеальне ти чи ні? Ти просто моє місто" 

 



Суми, я люблю тебе! За що? Я не знаю… Напевно, за те, що ти є. Це так добре – те, що ти є. Зі своїми батьками я був у багатьох містах України. Мені сподобалися Київ, Херсон, Ялта, Батурин… А тебе я просто люблю. Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або три? Ні. Воно може бути тільки одне. І для мене це ти. Що ти кажеш? Ти не ідеальне? А яке ідеальне? І яка різниця, ідеальне ти чи ні? Ти просто моє місто. 


Мій друг Дмитро, що недавно повернувся з Москви, продзижчав мені вуха про красу Арбата, Красної площі та їм подібних визначних пам’яток російської столиці. Не ображайся на нього. Адже те, що він захоплюється іншим містом, не означає, що він не любить тебе. Мені теж, як і йому, подобається Москва. На світі багато красивих міст. Але хіба в Римі я народився? Хіба в Парижі ходив до дитячого садка? Хіба я в Нью-Йорку пішов до школи і знайшов друзів? Хіба в Сіднеї живе моя родина? Ні, це все відбувалося і відбувається в Сумах, моєму рідному місті. 
Деякі вважають, що нерозумно порівнювати тебе, наприклад, з Парижем. А нам хіба що? У кожного своя думка. Не будемо нікого переконувати – це безглуздо. Але ти любиш кожного свого мешканця, адже так? Ти любиш їх усіх, усіх людей, що коли-небудь жили на твоїй землі. Навіть незважаючи на те, що вони можуть поставити порожню пляшку з-під напою просто посередині твого тротуару, а потім кричати, що їхнє місто брудне. І ще на багато чого ти закриваєш очі – твоя любов схожа на материнську, вона прощає все. І я сподіваюся, що коли-небудь твої мешканці віддячать тобі за неї. Адже ти – красиве і неповторне місто, гордо несеш свою славу день за днем з покоління в покоління вже понад трьох з половиною століть.

У тобі дивовижно переплітаються сива й славна давнина i запал молодості, новобудови й шедеври архітектури минулих століть.
Тебе відвідував Петро І, український філософ і поет Г.Сковорода, Т. Г. Шевченко, Леся Українка, А.Чехов, О.Купрін, П.Чайковський, С.Рахманінов, декабрист С. Волконський, юрист А.Коні й інші великі люди. Ти дав притулок і виховав відомого підприємця і мецената Івана Асмолова, двократного олімпійського чемпіона у спортивній ходьбі, чемпіона Європи Володимира Голубничого, Героя Радянського Союзу Євгена Терезова...

Я люблю тебе, рідне місто, щирою й ніжною любов'ю. Найбільше ти подобаєшся мені у весняному цвiтiннi каштанів, лип, яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку i зеленого вбрання. Яскраве сонце заливає свiжi асфальти твоїх вулиць i молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках твоїх будинків. 
А який ти загадково-дивний взимку! Цієї пори ти найошатніший увечері, коли на бiлiй ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються i затихають будинки.

Золотом вкриває тебе, моє місто, осінь. Мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що на твоїх вулицях багато дерев, особливо кленів, i коли вони скидають своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. Кому як, а мені жаль наступати на цю красу.

Літо розмальовує твої вулиці різнобарв’ям. Та, зізнаюся щиросердно, я чомусь не дуже люблю тебе влітку. Може тому, що після прозорої дзвінкої весни тебе допікає спека, пилюка i загазоване повітря. Стає сумно. Хоч, може, цей сум має іншу причину? Лiтнi канікули розлучають мене з багатьма друзями.
Місто моє, рідне і гарне, єдине і незрівняне! Ти викохало мене на своїх долонях, збагатило своєю красою, подарувало багато позитивних емоцій.

Люблю я тебе! Люблю твої парки, сквери, сади, площі, театри, музеї, школи, магазини, кафе … Усього люблю тебе. Нехай ти не найбагатше місто на землі, нехай у тебе є недоліки, але ти – моє рідне місто, а виходить, для мене – найкраще!!! 


З літературного твору-роздуму кадета 32 взводу ІІІ роти
"Кадетського корпусу"

Немає коментарів:

Дописати коментар