Яблука пізніх віршів Любові Матузок

Одним із найдавніших літературних образів є яблуня і її плоди. Яблуко - це символ початку всіх речей, безсмертя та вічної молодості, символ кохання, чистоти та добра.

 

Кожен митець сприймає яблуко як елемент своєрідної «мови» асоціацій і почуттів, якою промовляють до нас розум і серце. 

 

Ось і роменська поетеса Любов Матузок подарувала бібліотеці свою нову збірку поезій із символічною назвою "Яблука пізніх віршів".

 

 

 

  

 

 

  

А я? Пишу, допоки себе чую,

допоки в мені затісно словам.

Ось вірш новонароджений пульсує,

лишилось наректи його ім'ям...

 

«Яблука пізніх віршів» - друга збірка поетеси, де всі вірші наповнені глибиною змісту, добротою, щирим оптимізмом та любов’ю до життя. 

Любов Петрівна Матузок - поетеса за покликанням, за фахом - вихователька дитячого садочка. Її вірші було надруковано в альманахах «Дух землі» (2015), «Скіфія-2015. Осінь» (2015), «Антології сучасної української літератури» (2015), у журналах «Пізнайко», «Чорнильна хвиля» та ін.

Перша частина збірки пронизана мотивами філософських думок. Прочитавши їх замислюєшся над сутністю людського буття. Розумієш, що не завжди світ буває тільки добрим, сонячним, але і часто - незахищеним, вразливим, тендітним, тому в ньому часто мають місце біль і людські страждання.

Про долю поета авторка пише у рядках:

Складні закони гри
для справжнього поета:
правдивим бути скрізь -
на волі і в тюрмі.

«Поете, завжди час…»

А так народжуються вірші:

Наступить ніч,
навшпиньки прийдуть рими -
оговтаюся з олівцем в руці.

Скелети слів, виразні, наче міми,
позначу в темноті на папірці.

Всі спатимуть.
Лише підлоги дошки
легенько скрипнуть у ковзку пітьму -
як розбуджу старий люб'язний зошит,
аби себе довірити йому...

«Народження вірша»

У житті немає місця дріб’язковим справам, треба звертати увагу на більш вагоміші, цінніші речі: 

Світ - все ще той журавель в небесах, 
не синиця, 
і невловиме схопити
жага пломеніє в руках...

і далі:

Вперто йдемо до мети крізь віків дні і ночі, 
начебто граєм в лото,
що на пошуку картки розрізане.
Світ пізнаємо щомиті!
А він з нас одвіку регоче.
І прокидається кожного ранку
новим і непізнаним   

«Філософські вправи»

Поетеса не боїться іронічно посміятися над собою, навіть покритикувати власне «Я»:

Ніщо мене не гоїть так, як сміх.
Я над собою - більш за всіх кепкую,
хоч сади поки що не абеткую, 
та вже давно - покажчик стислий їх.

«Ніщо мене не гоїть так, як сміх»

Теплими спогадами дитинства, любов’ю до батька пройнята поезія «Немов брати — дерева коло хати». Вона порівнює деревця, які колись посадив батько, з його синочками:

Сміялися в садочку
зеленим сміхом татові синочки,
ледь стримуючи гойдалки політ.

 «Немов брати — дерева коло хати»

У другій частині збірки «Я так рясно цвіту у душі…» зібрано вірші про природу, пори року та все, що оточує поетесу. Вона використовує промовисті метафори, порівняння, епітети.

Каштани мисткиня наділяє людськими рисами, вони вміють думати, відчувати: 

Мов думки - так каштани цвітуть!
В них крислатість і сила стрімка,
є своя філософія й суть, 
в сто свічок - стогілкова рука

«Каштани»

Сад порівнює із ніжним яблучним струделем:

Ніби яблучний ніжний струдель —
пахне сад.

«Ніби яблучний ніжний струдель»

А ось зима-чаклунка:

Замріяна, розніжена зима -

пухкого тіла біла порцеляна,

легка хурделя, з ночі й досі п'яна,

дерева заблукалі перейма,

попідруки на ковзанку веде.

А бранці - сонні, мовчазні, уперті,

бо вже й підбори до коріння стерті.

Шкода, така нагода пропаде!..

Цікавими, на мій погляд, є маленькі віршики, які мають чотири, сім або вісім строф. Глибиною та ємністю змісту вони нагадуть японські вірші танку і насичені яскравими, неповторними метафорами. 

Наприклад, «ранок — єдиний чоловік, що цілує мене», «світло аж перетікає через дахи багатоповерхівок», «дерева і кущі напирають грудьми на підвіконня весни», «кохаються, погойдуючись тіні дерев».

Прибираю в кімнаті.
Зі старих фото на стіні 
знімаю павутину рим.
Ностальгія...

або:

Із кольорових клаптиків 
зустрічей 
скаладаю мозаїку кохання:
упереджено, 
боячись втратити
бодай одну 
барвисту часточку 
щастя.

Читаючи вірші Любові Матузок, ніби поринаєш у чарівний світ любові, оптимізму, доброти, чуйності та світлих емоцій.

Збірка поезій "Яблука пізніх віршів" подарована поетесою для читачів бібліотеки і знаходиться у фонді абонементу для дорослих ЦМБ ім. Шевченка. Тож, запрошуємо всіх насолодитися "ароматом стиглих рим" Любові Матузок!

Аліна Скосер,
бібліотекар-бібліограф відділу ІДРМ