"Сонцелюб між днями лютими…": До 80-річчя Анатолія Семенюти

Я тихим був і навіженим,
Розумним був і диваком,
Осліпленим і прокаженим,
Дитиною і стариком...  

Анатолій Семенюта

19 лютого 2017 року виповнилося б 80 років талановитому поету, нашому землякові Анатолію Семенюті, який більшу частину життя прожив у селі Велика Чернеччина Сумського району. Бібліографічний відділ нашої бібліотеки підготував цікаву і змістовну презентацію, присвячену життю і творчості цього ще недооціненного непересічного поета.

«Сонцелюб між днями лютими», — так назвав Юрій Царик Анатолія Семенюту. 

«Господи, думаю я, безжально і несправедливо склалася його доля: війна, голод 47-го, сталінщина, подальше переслідування світської думки, чесного слова. Народився в місяці лютому 1937 року й помер у лютому 1978 року», — згадував він з болем за друга.

Анатолій Семенюта відноситься до когорти українських поетів-шістдесятників. Він прожив не довге життя, але воно було наповнене тонким ліризмом сприйняття дійсності, любов’ю до рідної землі, української мови. А як він любив Псел!

Люблю життя

І радості в житті,

Люблю безмежжям океану снити,

Та коли спрага - бачу в забутті

Не океану бризки золоті,

А рідний Псел…

Із нього можна пити!

Творчість Анатолія Семенюти — це поезія патріота України, її історії. За виказану у віршах громадянську позицію щодо історичної ролі України, особливо у поемі «Українська рапсодія», присвяченій Павлу Грабовському, попав під нагляд КДБ. 

Через любов до української землі та інакомослення був ув’язнений за сфабрикованою статтею. Повернення на волю не принесло великої радості Семенюті, бо він не міг працювати в школі (неблагонадійний, судимий), його не публікували, багато друзів від нього відвернулося. 

Я тихим був і навіженим,

Розумним був і диваком,

Осліпленим і прокаженим,

Дитиною і стариком.

Прийшлося працювати фуражиром, листоношею. Стараннями друзів, а саме завдячуючи Г. Петрову, пізніше влаштувався на роботу в Миколаївську середню школу. Але в Миколаївці почувався некомфортно, наче в засланні. 

За життя поета не вийшло ні однієї збірки його поезій. Лише через 27 років після смерті Анатолія Семенюти була надрукована збірка «Борг» (2005р.), передмову до якої написав Павло Скорик, його друг, поет, громадський діяч. Красномовна назва цієї збірки. Анатолій Семенюта за рік до смерті написав вірша, в якому є такі рядки:

Відчувши край одвічної межі,

Я по собі залишу небагато,

Я жив у борг і, що там не кажіть, -

Усе, що взяв, я мушу вам віддати… 

Анатолій Семенюта говорить про борг поета перед своїм народом. Люди ж повинні віддати борг-покуту перед світлою пам’яттю людини, яка несла тільки добро і світло в мир, але була задавлена політичною системою. 

До 75-річчя поета вийшла книга «Сонцем повний», яку Семенюта підготував до друку, ще в 1964 році. Цінність цього видання в тім, що вірші поета подаються в авторській редакції, зі збереженням стилю і мови поета. Книга ілюстрована світлинами із сімейних альбомів родини Семенют. 

У Великочернецькій школі є невеликий музей Анатолія Семенюти, в якому дбайливо зберігаються рукописи, листи, автографи поета, світлини з його життя. 

На могилі поета встановлено пам’ятник Анатолію Семенюті роботи сумського скульптора О. Прокопчука. 

Анатолій Семенюта - самобутній, закоханий в життя поет, творчість якого буде ще довго тішити серця людей, не байдужих до вічних цінностей.

Запрошуємо вас ознайомитись із презентаціюєю, яка присвячена життю і творчості нашого талановитого земляка.

Презентація "Сонцем повний...": для перегляду клацніть по картинці

Якщо Вас зацікавили творчий шлях та поезія Анатолія Семенюти, зверніться до нашої бібліотеки, і ми надамо вам повний доступ до матеріалів щодо нашого видатного земляка.

      

Світлана Острога,

відділ ІДРМ ЦМБ ім. Т. Шевченка