Дзюба І.М.Тарас Шевченко серед поетів світу .- К.: Либідь, 2016. – 424 с.
Обсяг Шевченкіани можна порівняти хіба що з обсягом літератури про найбільших світових поетів і митців. Але в чому Шевченко, мабуть, від них усіх відрізняється, то це в кількості й різнорідності модифікацій його образу й стереотипів сприйняття, які випали на його долю.
Звичайно, Шевченко захистить себе сам, та тільки якщо його читати. Тому кожна нова книга про Тараса Шевченка – це ще один привід звернутись до його творчості і зрозуміти його справжню значимість як Пророка України і не тільки. Як підкреслив Іван Дзюба:
«Великі національні поети є не тільки голосом своїх націй – вони є і голосом людства у своїх націях, і голосом націй до людства, оскільки нація – органічна частина людства, один із його визнаних чи невизнаних суб’єктів. Цей голос може бути не сприйнятий через якісь атмосферні перешкоди історичного порядку або заглушений якимись ідеологічними шумами, але рано чи пізно його почують, і великий національний поет стає світовим поетом. Цей шлях буває тривалим і непростим, особливо у поетів, які мають явити гіпотетичній людській сім’ї, зазвичай не вільній від упереджень, мало знаного їй покревника”.
Ця книга розвиває ідеї попередніх Шевченкознавчих досліджень автора, розглядає світ Шевченкових творів та його думки в новому, досі недостатньо вивченому контексті: у зіставленні з вершинними світовими та європейськими досягненнями художнього слова й філософської думки.
Іван Дзюба докладно аналізує універсальні мотиви поезії Т.Шевченка про «Славу», «Слово», «Волю», «Добро», «Думу», «Вигнанство, чужину, заслання», «Фатум самотності», «Бога, релігію, церкву» та інші в контексті уявлень великих митців слова, пророків і філософів різних часів від античності до сучасності.
В цій книзі детально порівнюється творчість Т.Шевченка з творчістю Петефі, Шиллера, Гюго, Словацького, Хом’якова та інших поводирів своїх народів. Найближче споріднений Т.Шевченко з поетами тих націй, доля яких була подібна до долі України і які піднімалися на боротьбу – з поетами, які ставали провідниками національного відродження і соціального перетворення.
При цьому варто мати на увазі, що такі великі національні поети здебільшого дуже багатогранні у своїй творчості. Та вони всі відзначаються своїм пророчим покликанням у національних боріннях, як наприклад, Міцкевич. Іван Дзюба наголошує про це, аналізуючи творчість нашого Пророка:
«В націоналізмі Шевченка є, певна річ, ворожість, але тільки до гнобителів. Його націоналізм, як ціла його ніжна душа, найбільше передусім повний любові. Не можна, одначе, заперечувати, що Шевченко – не тільки поет національний, але й поет-націоналіст. Питання про долю української національності займає перше місце в його поезії».
І далі:
«Оці пекельні муки душі за кривди своєї вітчизни, оце болісне переживання історичної несправедливості і багатоманітної тупої догідливості з нею, оця готовність і неминучість «ставання на прю» бодай із цілим світом, із самим Богом за свій рідний народ, - саме це і створює не лише співзвучність головних ідейно-поетичних мотивів, а й сокровенну внутрішню, психологічну, інтимну спорідненість великих синів пригноблених націй, як-от Шевченко, Петефі, Міцкевич, Христо Ботев, Хосе Марті, незримо гуртуючи їх у якийсь таємний синкліт посвячених…».
Всі ці великі поети пройшли випробування історією і, подолавши немало політичних та естетичних перепон, увійшли у безсмертя.
Отже, прочитавши цю книгу І.Дзюби, написану для широкого кола читачів, ви зовсім іншими очима поглянете на Т.Шевченка і зовсім інакше, не з погляду шкільної програми, а з більшою повагою і розумінням, перечитаєте його твори.
Чого вам від душі бажаю!
Олена Мартюшова,
заст.директора Сумської міської ЦБС
Немає коментарів:
Дописати коментар