Книга надійшла до бібліотеки ім.Т.Шевченка і включена
до списку літератури по бібліотерапії
Гунель Л. Бог завжди подорожує інкогніто. – Харків. – Клуб сімейного дозвілля. – 2016. – 415 с.
Автор цієї книги – Лоран Гунель - психолог с 20-річним досвідом роботи, працює професором Каліфорнійского університету, займається питаннями психологічного розвитку особистості, а ще - є автором чотирьох бестселерів, які розійшлись в перекладах в 25 країнах світу.
Гунель спочатку вивчав економіку в Сорбонні, а потім зрозумів, що це не його покликання, переїхав в США і став психологом. Зараз він допомагає людям зрозуміти, що вони хочуть від життя - консультує кліентів і друкує дивовижні психологічні романи.
На відміну від інших книжок із психології саморозвитку, бестселер Лорана Гунеля не перелік правил і вправ, а захоплива розповідь про історію життя паризького юнака на ім’я Алан Грінмор який жив, як трапиться, робив, що кажуть, працюючи менеджером у агентстві з пошуку персоналу, і вірив, що від нього нічого не залежить. Поки без жодних пояснень його не покинула кохана дівчина…
Від смертельного стрибка з Ейфелевої вежі Алана рятує таємничий незнайомець, запропонувавши угоду: він навчить його керувати власним життям в обмін на зобов’язання виконувати всі його доручення.
Свобода в обмін на рабство? Виконуючі дивні та незрозумілі задання, Алан відчуватиме, що змінюється сам, починає краще розуміти колег та мотиви їх вчинків, переймається проблемами своєї раніше ненависної фірми… Та й незнайомець, що врятував йому життя, виявляється дуже близькою людиною. Як бачите, майже детективна історія, яку читаєш із справжнім захопленням.
Та разом з тим, ця книга вчить читачів дуже важливим речам: Як не пропустити в житті ті можливості, які воно нам пропонує? Як знайти своє призначення й зробити реальністю найзаповітніші та найсміливіші мрії?Як змінити своє ставлення до оточуючих? Як порозумітись з ними?
Автор цієї книги, поза сумнівом, дає нам дуже важливі поради:
«Справжній розвиток повинен відбуватися всередині… Ти щасливий, коли змінюєшся сам, а не коли щось змінюється навколо. Те, що приходить ззовні, не в змозі залікувати рани нашого внутрішнього «я»…
«Впусти треба в себе світ іншої людини – і вона тобі відкриється».
«Людей не можна змінити, можна тільки показати їм шлях, а потім викликати гостре бажання йти цим шляхом».
Лоран Гунель у своїй книзі "Бог завжди подорожує інкогніто" звертається до "невільних людей": тих, які не живуть для себе; які бояться висловити свою думку, щоб не розчарувати інших; у яких є брак самоповаги; вони постійно скаржаться та приміряють на себе роль жертви. Щоб їм змінитися, найперше потрібно навчитися чинити опір.
Ось які поради дає їм Лоран Гунель, підкріплюючи їх «практичними» подіями, які сталися із головним героєм цієї книги:
Ось які поради дає їм Лоран Гунель, підкріплюючи їх «практичними» подіями, які сталися із головним героєм цієї книги:
«1. Ідіть навпростець проти об’єктів вашого страху, аж поки страх не щезне, а не ховайтеся в куток і не плекайте свій ляк перед незнайомцями.
2. Вчіться висловлювати незгоду, суперечте й висловлюйте власні бажання, щоб отримувати те, що вам потрібно.
3. Не догоджайте і навчіться не надто перейматися думкою інших про себе. Звикайте до того, що ви не завжди відповідатимете цінностям, критеріям оточення; треба насмілитись виявляти свою відмінність, навіть якщо часом вона буде дивною. Тоді ви отримаєте відчуття легкості, а надто - свободи.
4. Ви поводитесь як жертва, тому що ваш мозок не знає інших варіантів. Розвинути їх можна тільки новими навичками. Тоді побачите, що можете поводитись якось інакше. А згодом ваш мозок сам швидко обере новий варіант дій, якщо той буде більш корисним».
Ще одна дуже цікава і корисна порада від автора цієї книги:
"Коли людина шукає помсти, — вона шкодить собі. Коли вам завдали болю, потрібно висловити своє незадоволення: або сказати прямо в очі, або зробити це символічно. Наприклад, написати листа, у якому виплеснути усю гіркоту й злість. А потім цього листа спалити чи викинути в річку».
Лоран Гунель підказує нам:
«Коли вас оточують люди, які завжди готові покритикувати ні за що чи дорікають несправедливо, у жодному разі не можна виправдовуватися — так ви підтверджуєте їхні слова. Замість цього, ставте їм купу запитань - і нехай виправдовуються вони! І тисніть, не полишайте їх. Вони - а не ви мусять довести, що їхні закиди обґрунтовані».
Справді, дуже корисні поради, чи не так? Прочитайте, не пожалкуєте!
Олена Мартюшова,
заст.директора Сумської міської ЦБС
Немає коментарів:
Дописати коментар