►►► Твори - ювіляри 2019 року ►►► 180 р. повісті «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка ►►► 160 р. поезії «Ісаія. Глава 35» Тараса Шевченка ►►► 140 р. повісті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуй-Левицького ►►► 120 років (1899) з часу виходу у світ новели М. Коцюбинського «В путах шайтана» ►►► 100 р. п’єсі «Наталка Полтавка» Івана Котляревського ►►► 90 років комедії «Мина Мазайло» Миколи Куліша ►►► 40 років роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко ►►► 1080 років - «Давид Сасунський» - вірменський героїчний епос (939) ►►► 530 років - Нікітін А. «Ходіння за три моря» (+1489) ►►► 445 років - Федоров І. «Азбука» (1574) ►►► 300 років - Дефо Д. «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1719) ►►►200 років - Гофман Е.Т. «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» (1819) ►►► 195 років - Грибоєдов А.С. «Лихо з розуму» (1824) ►►► 190 років - Погорельский А. «Чорна курка, або Підземні жителі» (1829) ►►► 185 років - Пушкін А.С. «Пікова дама» (1834) ►►► 185 років - Пушкін А.С. «Казка про золотого півника» (1834) ►►► 185 років - Єршов П.П. «Коник-Горбоконик» (1834) ►►► 185 років - Одоєвський В.Ф. «Городок в табакерці» (1834) ►►► 175 років - Дюма А. «Три мушкетери» (1844) ►►► 170 років - Андерсен Г.Х. «Оле-Лукойє» (1849) ►►► 165 років - Тургенєв І.С. «Муму» (1854) ►►► 160 років - Тургенєв І.С. «Дворянське гніздо» (1859) ►►► 160 років - Островський А.Н. «Гроза» (1859) ►►► 160 років - Гончаров І.А. «Обломов» (1859) ►►► 155 років тому вийшла друком навчальна книга для дітей К. Д. Ушинського "Рідне слово" (1864) ►►► 150 років - Салтиков-Щедрін М.Є. «Історія одного міста» (1869) ►►► 150 років - Гюго В. «Людина, яка сміється» (1869) ►►► 150 років - Верн Ж. «20 000 льє під водою» (1869) ►►► 145 років - Джованьолі Р. «Спартак» (1874) ►►► 135 років - Твен М. «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884) ►►► 125 років - Кіплінг Р. Дж. «Книга Джунглів» ( «Мауглі») (1894) ►►► 120 років - Чехов А. П. «Дама з собачкою» (1899) ►►► 100 років - Рід Д. «10 днів, які потрясли світ» (1919) ►►► 95 років - Чуковський К. І. «Муха-Цокотуха» (1924) ►►► 95 років - Олеша Ю. К. «Три товстуни» (1924) ►►► 90 років - Чуковський К. І. «Айболить» (1929) ►►► 90 років - Гемінґвей Е. «Прощавай, зброє!» (1929) ►►► 90 років - Ремарк Е. М. «На західному фронті без змін» (1929) ►►► 90 років - Маршак С. Я. «Вусатий-смугастий» (1929) ►►► 85 років - Треверс П. «Мері Поппінс» (1934) ►►► 85 років - Островський Н. А. «Як гартувалася сталь» (1934) ►►► 80 років - Фраерман Р. І. «Дика собака Дінго»(1939) ►►► 80 років - Паустовський К. Г. «Мещерська сторона» (1939) ►►► 80 років - Пантелєєв Л. «Льонька Пантелєєв» (1939) ►►► 80 років - Гайдар А. П. «Чук і Гек» (1939) ►►► 80 років - Волков А. М. «Чарівник Смарагдового міста» (1939) ►►► 80 років - Бажов П. П. «Малахітова шкатулка» (1939) ►►► 75 років - Каверін В. А. «Два капітани» (1944) ►►► 70 років - Ожегов С. І. «Словник російської мови» (1949) ►►► 70 років - Носов Н. Н. «Весела сімейка» (1949) ►►► 70 років - Кассіль Л. А. «Вулиця молодшого сина» (1949) ►►► 70 років - Казакевич В. А. «Весна на Одері» (1949) ►►► 65 років - Носов Н. Н. «Пригоди Незнайка та його друзів» (1954) ►►► 60 років - Симонов К. М. «Живі і мертві» (1959) ►►► 50 років - Васильєв Б.Л. «А зорі тут тихі ...» (1969) ►►► 45 років - Васильєв Б.Л. «У списках не значився» (1974) ►►►

середа, 15 листопада 2017 р.

Важка розмова про війну Сергія Жадана


До фонду бібліотеки ім.Т.Шевченка
надійшла нова книга
Жадан С. Інтернат: роман. - Чернівці: Меридіан Черновців, 2017. – 336 с.


Ця книга увійшла до Довгого списку премії «Книга року ВВС-2017» та до програми «Українська книга – 2017».

Це важка розмова про нинішню війну на Сході України, в романі описано тільки три дні під час важких боїв за Дебальцеве, коли майже біля дому 35-ти літнього Паші - вчителя української мови однієї з місцевих шкіл на залізничній станції, проходять бої.

Паша інвалід та сердечник, нервувати йому не можна, він ніколи не цікавився політикою, навіть телевізор не дивився, бо новини останній рік його просто лякали, а сестра, коли все починалось, говорила йому: «… що ти за мужик, що ти сидиш, чекаєш, бери її (свою подругу), вибирайся звідси». Він надіявся, що все швидко минеться і на те відповідав, що їм боятись нічого, вони тут ні до чого, вони нікого не підтримують, що він просто вчитель…

Так сталось, що йдуть бої, а Паші потрібно пробратися в місто і забрати з інтернату свого неповнолітнього племінника, йому для цього доводиться двічі переходити лінію фронту під шквальними обстрілами танків, градів, більше вночі, через розбиті вулиці і поля.

Роман показує жах війни, яка увірвалась у життя мирних жителів, які не хотіли нічого знати у політиці, може й на вибори не ходили, нікого не підтримували, хотіли тільки бути щасливими і більш нічого. Та все вибрали за них, хтось планував цю війну, хтось фінансував, хтось пішов вбивати, щоб заробити. Кошмар цієї війни зобразив автор у розбитих будинках, машинах, у понівечених, скривавлених тілах, що лежать всюди. Мимо проходять розгублені, згорьовані люди, вони бредуть вночі, бо вдень ще небезпечніше, тікають - хто з дому, а хто - додому, до своїх рідних. Паша після пережитого, після зустрічі із реальною смертю понад усе хоче повернутись з племінником додому: «Всім хочеться повернутись додому, всі люблять повертатись».

Та С.Жадан порівнює наш дім, нашу Україною з інтернатом, мовляв всі ми живемо не вдома, до свого дому так не відносяться як ми, ми - в інтернаті. Та все ж кожен планує вижити, всім хочеться тепла і спокою, а не війни.

Страшно пробиратись Паші по зруйнованому місту, та неодмінно треба забрати племінника і повернутись до старого батька, який їх чекає вдома. Повернутись і забути все як страшний сон. Та так не вийде. Ця війна назавжди в кожному з нас і її вже не можна не знати й забути. В суперечці між Пашою і Ніною, вона - директорка інтернату, кидає фразу: «Не тіште себе ілюзіями, відповідати будуть усі. І найгірше буде тим, хто відповідати не звик».

Як не старався Паша уникати головного запитання «за кого ти?», саме малий племінник Саша та все пережите за ці три дні допомагають йому визначитись - хто для нього свої і на чиєму він боці… Один із випадково знайомих під час переходу лінії фронту теж запитує Пашу: «… а як ви тепер будете викладати свою мову?».

Справді, є над чим подумати. Відомо, що подібні питання постали в останні кілька років перед мільйонами наших громадян. Нікуди не дінешся, приходить час, коли потрібно визначатись, вирішити, навіть, для себе - на чиєму ти боці, що ти підтримуєш, по великому рахунку, – добро чи зло. Такий тепер історичний період і кожному з нас сховатись, або уникнути відповіді на подібні питання не вийде.

Олена Мартюшова,
заст.директора Сумської міської ЦБС

Немає коментарів:

Дописати коментар