07.11.17

Мемуари Агатангела Кримського в нашій бібліотеці


До Дня української писемності та мови


Уявляєте, відкриваю нову книгу (Кримський А. Виривки з мемуарів одного старого гріховоди: Вибране. – К. : ВЦ «Академія», 2016. – 320 с. – (Серія «In erudo»), яка щойно надійшла за програмою «Українська книга» до бібліотеки ім.Т.Шевченка, і читаю про події кінця Х1Х століття в Україні:

«А я з Сум, із того зовсім помосковленого города. Отак, як бачимо, вже по всіх усюдах потроху набирається чималенько нашої свідомої української інтелігенції… По глухих далеких закутках, то там, то сям – скрізь стирчить наш братчик українофіл, де один, де пара, де й більше… Тільки ж у мене часом бува от яка тривожна гадка: диви, народжується національна українська інтелігенція, прекрасно виробляється в неї літературна мова, гарна чиста, пуристична і придатна для всіх найвищих філософських і наукових потреб; а в народі тим часом рідна мова губиться, нівечиться, московиться… Велике діло – книжка, а селянин наш часто й не знає, не відає, що є на світі друковані вкраїнські книжки і що вкраїнською мовою можна не тільки говорити проміж собою, але й писати й печатати. Нехай довідається, що є вкраїнське письменство – от і од національності не одкинеться…».
Літературний герой цих творів А.Кримського – етнограф, інтелектуал філософствує про життя, про психологію людини, про українство та про свою любов до української мови:
«Я пильно прислухався. Та й диво ж дивне! Голос абиякої української мови мене підживляв. Слухаючи, як баби лаються, душа моя аж до сліз раділа, що це, мовляв, я чую не якісь там московські, чужі лайки, а свої, рідні. Тоді я внутрішньо забажав посміятися з себе, я дуже єхидкувато аналізував себе, а проте з кожного баб’ячого слова радів та аж до жалю порушався.
- Бодай тобі печінки поодсихали! – горлала перша бабка. «Скільки сили в цих словах, скільки моці і заразом скільки своєрідної естетики!» - зовсім таки щиро умилився я.
- А дивізія чортів на тебе! – одгризалася друга. Очевидячки, в їхньому селі солдати стояли. Я подумав, подумав, та несподівано вхитрився й тут так само умилитись душею. «Чорти народ поділив на дивізії – очевиста річ, що наш народ має велику неприхильність до всякої воєнщини, мов до чогось чортячого».
Потрібно нагадати, що Агатангел Кримський – академік, професор Київського університету й секретар ВУАН, засновник українського сходознавства, працював директором Інституту української наукової мови, редактором, перекладачем. З 1929 року зазнавав постійних утисків комуністичного режиму, а 20 липня 1941 року як «ідеолог українського буржуазного націоналізму» був заарештований органами НКВС, вивезений у Кустанай, де помер 25 січня 1942 року. 

Так передчасно й нагло загинув автор численних праць з історії культури й літератури, енциклопедист, який володів майже шістдесятьма мовами світу. Крім того, А.Кримський виявляється був неординарним прозаїком, починав як письменник-модерніст, відомий за поетичними творами на східні мотиви. Саме він, паралельно з Ольгою Кобилянською відкрив українській літературі двері в модернізм. 

Ім’я Агатангела Кримського значиться в затвердженому сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу, його носить Інститут сходознавства НАН України. 

Олена Мартюшова,
заст.директора Сумської міської ЦБС