Граняни відвідали батьківщину Павла Грабовського

Група сумських літераторів-гранян відвідала батьківщину класика української літератури Павла Арсеновича Грабовського – село Пушкарне Краснопільського району Сумської області, яке зараз носить його ім`я.

Відвідини були приурочені до 115-ої річниці смерті поета (12 грудня 1902 р.) у далекому від України Тобольську (Росія). 

У селі створений музей славетного земляка. Завідуюча цим культурно-освітнім закладом Надія Скоропад провела екскурсію залами музею, в якому відтворена атмосфера 19 століття: побутові речі, вишиванки, чудові рушники ( є унікальний експонат – рушник 200-літньої давнини). А головне – матеріали, котрі відображають життєвий та творчий шлях Павла Грабовського. 

Епіграфом до життєпису Павла Грабовського могли б стати пекучі слова М.О.Некрасова:

Судьба йому вготовила:
Путь славний і гучне ім`я
Народного заступника,
Сухоти і Сибір.

Народився поет 11 вересня 1864 року в нужденній родині паламаря у домі, якого зараз немає. Але місцина, де був дім, зберігається, там встановлена пам`ятна стела.

Вісімнадцяти літ за розповсюдження революційної літератури був заарештований, виключений з Охтирської семінарії. 

І почався жахливий шлях, всі дев`ять кругів пекла одиночок і одинокості в « сніговій пустелі». Помер він, підтятий недолею і тяжкою хворобою, 12 грудня 1902 року, зовсім молодим, на творчому злеті - тридцяти восьми років, двадцять з яких припали на арешти, слідства і в`язниці. 

Вражає незламність, сила волі і творче горіння людини, що в таких жахливих умовах, відірваний від україномовного середовища, не лише зберіг знання української мови, а працював над збагаченням і вдосконаленням своєї лексики. 

Три збірки поезій П.Грабовського «Пролісок» (Л., 1894), «З півночі» (Л., 1896), «Кобза» (Чг., 1898) видані друзями – українськими поетами, з якими листувався засланець. У музеї ми побачили рудкісні видання книг Грабовського, серед них - перша збірка поезій «Пролісок» 1894 року видання. 

У віршах поета приваблює душевна чистота, вболівання за нужденних та поневолених людей праці, а також дивні квіти ніжного інтиму. Кохання до сподвижниці Надії Сигиди, що сяйнуло в сірій темені каземату, таке коротке і трагічно обіірване, залишило світло до останньго подиху.

Гідні подиву переклади Павла Грабовського: за тисячі верст від цивілізації він стояв на рівні найвищих верховин людського духу! Переклади з російської творів Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Фета, Жуковського , світової літератури: Байрона, Гейне, Гете, Гюго, Метерлінка… Це далеко не весь перелік імен поетів, з котрих були написані одні з перших переклади для свого народу. 

Метою ознайомлення з українською літературою стала збірка-антологія «Песни Украины» (1898), до якої увішли переклади творів Т.Шевченка, І.Котляревського, Н.Забіли, П.Гулака-Артемовського, І.Франка, Л.Українки, М.Шашкевича та інших славетних українців російською мовою.

Ідею відвідати музей і провести літературні читання в музеї подала Надія Позняк, авторка збірки поезій «Шкіра». У заході прийняли участь поетеса Тамара Герасименко, учасники сумських літоб`єднань «Літера» і «Грань»: Микола Ремньов, Віталій Меланич, Ірина Булахова, Світлана Петренко і Надія Фурзенко.

Під враженням від цікавої екскурсії, доповідей про творчі здобутки Павла Грабовського, віршів поета, в яких багато актуальних у сьогоденні рядків, теплого спілкування покинули гості Грабовське.

Правий мудрець, котрий сказав: «Якщо я й досяг чогось у житті, то тільки тому, що стояв на плечах гігантів». Крона сучасної поезії живиться корінням із джерел поезії попередніх поколінь. То ми маємо пам`ятати ії творців. 

Павло Грабовський несе віру у світле майбутнє України. Хай і нас не покидає ця віра!

Надія Фурзенко