За що я люблю літо

Літо - найбажаніша і найпрекрасніша пора року для багатьох. Яскраві квіти, сонце, тепло, море, подорожі, нові цікаві враження... Ми впевені, що враження від літа можуть бути і літературними. І з цього приводу пропонуємо вам добірку віршів українських поетів  "в тему".

Читайте, насолоджуйтесь, надихайтесь!

ЗА ЩО Я ЛЮБЛЮ ЛІТО

Засвітить сонце дивно враЗ,

На ньому з`являться рум’янА.

Природа зніме з себе плаЩ,

Всміхнеться літечко духмянО.

Воно прийшло через морЯ,

З`єднає те, що було навпіЛ,

Вечірню й ранішню зорЮ.

Промчить по небу наче яструБ.

Серед ланів, прекрасних сіЛ

Теплом зігріє нашу землЮ,

І буде радісно навкіЛ,

Старанння літа не даремнІ.

У інших фарбах стане свіТ

І зірки з неба світять земнО.

Микола Брага

 

А ХОЧЕТЬСЯ… ПОВІРИТЕ? ДОЩІВ!!!

А хочеться… повірите? ДОЩІВ!!!

Та ще таких, що сунуться стіною,

вмиваючи усе підряд мерщій

святою, життєдайною водою…

Щоб мокра твердь, яскрава і тремка,

стрічала краплі тихою мольбою:

Іще, іще!!! Мелодія ж п’янка

дуету цього… спеки із грозою….

І хтось зітхнув: прорвало небеса!

І посміхнувся втомлено-щасливо,

єством всім відчуваючи: красаааа!!!

очікувана гостя – літня злива!!!

Авторка – Тадм

Я ЗАВЖДИ БУВ ЗАКОХАНИЙ В ДЕРЕВА

Я завжди був закоханий в дерева.

Спішив у ліс. Втішав себе, як вмів:

«Грибів не буде — назбираю слів».

Та не було дощів — і все даремно.

Та раптом поміж листя і гілок

Твій срібний голос, наче подих м'яти:

«Грибів немає — наберім квіток.

Прикрасим дім. Придумаємо свято».

Отак між квітів загубились ми...

А вчора сниться: йдуть сніги квітчасті,

І голос твій сміється до зими:

«Квіток немає — назбираймо щастя».

І вже шукає вічного «прости»,

Занижений тремтливо до півтону,

Мій голос, що наважився пройти

В твій дім по довгій кладці телефону.

Михайло Левицький

СПИНИЛОСЬ ЛІТО НА ПОРОЗІ

Спинилось літо на порозі

І дише полум’ям на все,

І грому гордого погрози

Повітря стомлене несе.

Умиється зелене літо

І засміється, як дитя, —

Весни ж і весняного цвіту

Чи я побачу вороття?

Чи весняні здійсняться мрії?

Чи літо не обманить їх?

Чи по степу їх не розвіє,

Мов пух на вербах золотих?

Максим Рильський

ЛІТНІЙ ДЕНЬ

То був тендітний літній день,

Йшло літо до прощання.

Так мало випало пісень,

Здавалось, це остання.

І звідки линув дивний спів,

Я не збагну донині.

І розібрать не міг я слів

Над озером в долині.

Сотник, латаття, осока,

А на воді – лілеї,

І янгол божий звисока

Замилувавсь землею.

І ми ніколи і ніде

Забути вже не зможем

Отой тендітний літній день,

Що був нам співом Божим.

І все це піде в небеса,

Щоб жити потойбічно,

Бо чиста радість не згаса,

Лишається навічно!

Іван Коваленко

ЧАРІВНА МИТЬ!

Лазурне небо світлом мерехтить

У віддзеркаленні морської хвилі,

Повітря мене вабить і п`янить,

Пухкі гойдає хмарки білокрилі.

Я тішусь, зігріваючись теплом,

Ласкавих, ніжних променів від сонця,

Лиш чайка тишу сколихне крилом,

Залишивши хлібець в моїй долоньці.

Я по доріжці сонячній пройдусь,

Занурюсь у обійми хвиль грайливо,

Чарівна мить, я сонцю посміхнусь,

Назустріч попливу йому, щаслива!

Олена Коленченко

ЗАМАЙОРІЛО ЛІТО

Замайоріло літо пишно і яскраво:

Стрункі майори в різнокольорових сорочках

Стоять між інших квітів гордо й величаво,

А неба полотно в хмаринках, ніби в латочках.

Тепло розхлюпує липневий ранок щедро,

В повітрі запах липи ніжний й крапельку хмільний.

А ще — неначе в ступочці мигдаль розтерто,

То запах абрикос, як мед, солодкий і терпкий.

У липні сталась наша зустріч. Пам’ятаєш?

Зірки з цікавістю всю ніч дивилися на нас.

Пройшли роки... Можливо, в сон мій завітаєш?

Чарівну ніч удвох до ранку вип’ємо ще раз.

Ольга Радченко

За джерелами Інтернет