Традиційно, 22 квітня ми святкуємо
Міжнародний день Землі
Країною-засновником свята вважається штат Небраска (США).
Адміністратор штату Джон Мортон запропонував проведення дня, присвяченого благоустрою, із заохоченням призами тих, хто посадить найбільше дерев. Акція пройшла настільки успішно, що 22 квітня було посаджено близько одного мільйона дерев.
Пізніше цю традицію перейняли і інші штати.
Під час проведення Дня Землі активісти у різних містах України займаються посадкою дерев, а також прибирають сміття у паркових зонах, щоб зробити довкілля чистішим.
Традиції святкування дня Землі також включають Дзвін Миру, який можна почути 22 квітня у всіх країнах світу, де піклуються про навколишнє середовище. Спочатку Дзвін Миру стали грати у Нью-Йорку в 50-х роках, а уже потім він залунав по всьому світу.
А ми, відзначаючи це чудове і таке необхідне для всієї планети свято, пропонуємо вам у якості подарунка кілька віршів нашого постійного автора і доброго друга - Надії Іванівни Фурзенко. Ці твори присвячені Землі, природі і всьому справжньому, що нас оточує.
Надія ФУРЗЕНКО
Земний рай
Ми маємо Землю! Які ми багаті:і сонце пресвітле заходить до хати,повітря на повні вдихаємо груди,вода-чарівниця плескоче повсюди,трава підстеляє нам килим під ноги,і віти дерев нас вітають розлогі;і небо над нами космічне, стозоре -сузірь оксамити в блакиті прозорій!А як уявити: за нашу запеклість –пітьма без повітря… безводдя... Це ж пекло!Люд Раю Земного, бува, не цінує:до повної чаші чогось та бракує!Ні гроші, ні царства, ні влада - не вартіодної хвилини у Всесвіті-щасті!
***
Примружу очі – навкруги ліси:свічки соснові та ялин лапки…В некошеному полі навскосикиплять фонтани квітів гомінкі…Повз ліс і поле – голубінь ріки,там досі несколочена вода…Таке чи ні усе було віки?..Стара Земля, а вічно молода!
Я говорю: вода…
Переклад твору М.Матусовського
Я говорю: «вода», але ж що це,скажіть достеменно, що це таке?Не забагато я зараз беру на себе, чи не занадто ясамовпевнена?!
Дозвольте,
чи є в цьому слові
хоч доля, тисячна частинка того, що кожен деньу нашомупобуті умовились ми називати водою?Ну, скажіть, чи є в ньому її текучість, стрімливість її,невловимість,її вміння вислизати між пальцями,її норовливість та намагання з колод утворюватизатори;велике мистецтво відображення, її бажання бачитице небо;її вміння літнім ранком розсипатися на безлічосколків, котрі не під силу нам зібрати;її тониі всі її відтінки,і синява її перед грозою,з якою не справлявся Айвазовський;її звичка насуплюватися і дивитися на вас неначев люті;дитяча її невгамовність,бажання в схованку пограти аби з ким ;її грайливість, навіть легковажність, яка готова раптомобернутись штормом,що змітає все живе з дороги,рве міцні канати як нитки, виносить корабліна мілину;а животворна свіжість в полудень ясний, коли від спекивсе страждає,і тільки в ній знайдеш життя прикмети;її сяяння під луною та ртутна її ваговитість,і шумовиння під лопастями весел на зрізі із забарвленнямзеленим.Так що ж ми знаємо таке про неїі , врешті-решт, що дає нам правоїї переливати з чашки в блюдце, із склянки пити повнимиковткамиі звати запросто «водою»?
Немає коментарів:
Дописати коментар