Андрій Кубах із передмови до збірки "Малюнки":
Що можна сказати про поезію Любові Матузок? Тематику віршів їй підказує саме життя, на найбільш характерні прояви якого тонко реагує стривожена душа поетки.
Коли з радістю, коли з сумом, коли із захопленням, коли з гіркотою (а вона і позитиви і негативи часто адресує собі, власному «я»), відображає своїм пером життя у тій повноті, в якій спроможна все це охопити така тривожна і неспокійна душа, сповнена неповторної уяви і фантазії...
Особливо хочеться сказати добре слово про її інтимну лірику. В ній тонко передаються людські, найблагородніші прекрасні почуття, власне від яких і народжується справжня поезія...
ВЕСНА
Неначе тісто - польові дороги,
весна спече заквітаний пиріг,
а дощ весняний - хтивий і стоногий,
мене зненацька вчора підстеріг.
Мов одержимий з довгої розлуки -
натхенно плакав: як скучав, любив!
нахабно пестив тіло - бо ж сторукий,
ф відчула - всі мої образи змив.
А накохавшись досхочу, щасливий,
затих, заснув, як пес біля воріт.
За чверть години мати його - злива
сварилася громами мені вслід...
("Малюнки")
КОГДА ХАНДРА...
Когда хандра и никакой надежды,
и кажется, жить незачем уже -
чужих стихов прекрасные ожежды
я примеряю к собственной душе.
Мир подлинных страстей волшебной дверцей
откроется тому, кто ключ найдет,
излечит душу, успокоит сердце,
а от хандры, как от пыли - налет...
И вновь поверю - счастье безгранично!
Сама на все прочту его печать...
... Я верю, что стихам небезразлично
когда, в какие двери постучать!
("Малюнки")
Сонячні зайчики -
дивні створіння,
які навіть за сотні років
так і не стали дорослими.
("Наголоси серця")
Усі ми різні, мов слова,
за складом, образом, звучанням -
когось приємно проспівать,
а хтось - живе в душі мовчанням.
Є винятків щаслива мить,
є наголоси серця, хисту.
Та в кожному - сам Бог звучить
високим первородним змістом!
("Наголоси серця")
Прохають пораду - раджу,
попросять вина - наллю,
особа із гарцем ганджу,
довершених - не люблю.
не те, що б дивлюся звіром,
чи заздрю крізь люстро літ -
дотична до зла, не вірю
в гладенький пастельний світ.
Натомість, плекаю приязнь
до злетів із помелом,
де досвід - дотепний вираз
в теорії помилок,
де поруху вибух - порох,
а світ мені - візаві,
в якому є потяг, подвиг,
святі із полич - живі,
сміливі й різкі, мов банджо
між лагідних мандолін -
сюжети для Караваджо,
для кращих його картин.
("Наголоси серця")
Синій сад - галерея з шедеврами,
синя ніч розфарбована сливами -
помічають незвичне в щоденному
ті, що навчені бути щасливими,
що цілують джерела навколішки,
усміхаючись недругів милують,
ті, що діялться світлом з навколишнім
безіменною власною мірою
і відходять за сонце - увічливо,
не у щасті, а в поруху стишені...
Відкриваю нове - згідно звичаю,
що нам в спадок щасливцями лишений.
("Наголоси серця")
- Матузок, Л. П. Малюнки: поезія і проза / Л. П. Матузок. - Миргород, 2015. - 88 с.
- Матузок, Л. П. Наголоси серця : поезії / Л. П. Матузок. - Суми : Мрія-1, 2017. - 120 с.
Щоб докладніше ознайомитися із творчістю поетеси, запрошуємо до дорослого абонементу центральної міської бібліотеки ім.Т.Шевченка.
Маємо всі її видані збірки ("Малюнки", "Наголоси серця", "Яблука пізніх віршів"), а також безліч книг інших авторів на різні поетичні та прозові смаки :) Чекаємо на вас!
Немає коментарів:
Дописати коментар