Ірина Булахова. Падають яблука...: вірш дня

Падають яблука ще не доспілими,

гупають глухо в прив`ялу траву,

світяться здалеку зорями білими,

наче світи таємничі, зовуть.

Як же їм сильно хотілось на воленьку –

стежка зарошена кликала в путь!

Та не обійдеш призначену доленьку…

Тільки й надії, що знайдуть, зберуть.

 

 

 

 

 

 Дивляться в очі. Низенько схилилася –

двійко взяла: найгарніші, оці!

Солодко пахнуть… Поволі зігрілися,

мов кошенята, у теплій руці.

День догорів, блиснув місяць окрайчиком.

З саду додому спішу по стерні.

В жменях несу, мов дарунок від зайчика:

яблучок двоє – тобі і мені!

Ірина БУЛАХОВА