Чому душа болить і серце мліє,
Думки, мов хмари, що грозять грозою?..
Жовтневе сонце крізь імлу жевріє,
Природа знову йде в мороз від зною...
В природі все як треба, за законом,
На благо людству, на життя творилось.
Та цар природи став нікчемним гномом,
Руйнує Божий світ, ламає крила.
Іде війною, нехтуючи розум,
Звіріє, вовка дикого лютіше.
Кущі та трави у кривавих росах,
Прийшла на нашу землю погань грішна.
Тому душа болить і серце мліє,
Думки, мов хмари, що грозять грозою.
Надія ФУРЗЕНКО
Немає коментарів:
Дописати коментар