Це загадка, як ДНК-вервечки.
Ледь розпашіле сонячне яєчко
пригріє сонну землю, мов дитя,
заб'ється в унісон йому сердечко.
Відійде страх морозів і громів,
зігріє сік зимою вклякле віття,
щоб забіліли запашні суцвіття,
щоб кожен, хто весніє, так зацвів,
як ще ніколи за усе століття.
Щоб звідусюди по пилок-меди
летіли бджоли, як несамовиті,
щоб восени достиглі та налиті,
з тугим насінням вабили плоди.
А в них - життя спіралі, диво-ниті...
23.04.2023
(С) Богдана ГУСАК
- В оформленні використані світлини Богдани Гусак
Немає коментарів:
Дописати коментар