Троянда у кімнаті теж страждає,
Дарма, що світло й тепло… А проте
Жовтіє тихо листя й опадає,
Та животіє, все-таки цвіте!
По краплі сили впевнено збирає,
Хоч на пелюстках – гіркості сльоза…
Але живе, але не помирає,
І хто б там що про слабкість не казав.
Отак і Україна в чорнім горі
Ковтає сльози, бореться, живе!
І вірю я: фашистів переборе,
Й життя збудує світле і нове.
Бо є в нас все, усе для перемоги,
Й не тільки чорним вишиті лиштвИ.
Скоро відійдуть болі і тривоги,
Бо сильні в нас і віра, й молитвИ.
Бо є в нас міць – і корені, і віття,
Надія й воля є, що не вмира.
Ми – Україна, яблуні суцвіття,
З пшеничним полем, з поглядом Дніпра.
Немає коментарів:
Дописати коментар