Дощ почувався трохи винуватим,
Знічев'я начебто в калюжі заглядав,
Вистукував розмірено стаккато,
Та чулося мені: " Вода, вода, вода"...
Від неї світ стає таки чистішим,
Прозорі крапельки долонями ловлю,
Дощ надихає, як і ти, на вірші,
Бо десь між краплями просочується: "Лю"...
Ольга Суровицька
Немає коментарів:
Дописати коментар