Кумедно літо плескає в долоні,
Радіє квітці, пташці і бджолі.
Я теж у літа дивному полоні,
І п’ю красу нетлінну і багату
Із предків чаші – з сивого Дніпра,
Вкраїнську пісню голосно-крилату,
І суть нетлінну правди і добра.
Пліч-о-пліч я із римою крокую,
Як зерно, в дУші кидаю вірші.
Життям в красі і ніжності смакую,
Й добро плекаю в серці і в душі.
І літнім дням вклоняюся сердечно,
Он бач – на гІллі ніжаться плоди!
Люблю я літо ґречно, безкінечно,
Коли любов вигойдують сади.
Немає коментарів:
Дописати коментар