Що вже павук леліть свою пряде?
В моїй душі – квіт яблуні і досі,
А це лиш літо бабине цвіте.
Ви кажете: дощі холодні й сиві,
І ця погода просто навісна?
А я живу, як і жила – красиво,
І почуття розгойдує весна.
Питаєте, чому я не старію?
Чому душею й досі молода? –
Любить цей світ по-справжньому умію,
А літо бабине – для мене – не біда.
Немає коментарів:
Дописати коментар