Цю перемогу вона присвячує Героям України
Знову холод і дощ. І так зболено плачуть дерева,
Їх давно помарніли пожовтілі засохлі хустки…
Певне, в снах золотих лиш жара оживає серпнева,
Та у мріях легких шарудять молоденькі листки…
Засльозилися дні, що схилились на осені груди,
Срібні нитки небес доторкнулися жовтня чола.
І холодних вітрів – передзимків лихі пересуди
Осінь вправно умить гіркотою калин обпекла.
Ночі в зорях пісних. Миють в росах заплакані очі,
Між землею і небом онімілі зависли громи.
В ранах весь білий світ … І вони до цих пір кровоточать,
Омивають їх грози, омивають гіркими слізьми.
Тетяна Лісненко
Немає коментарів:
Дописати коментар