Згубивши свій і колір, і фасон…
Ночей холодних грають скрипалі,
Печаль і сум співають в унісон…
І тільки спогад серденько пече,
Але і ця, я вірю, пройде мить.
Сніжинка перша сяде на плече,
Й зима снігами рясно задимить…
А потім знову березня струмки
Розбудять голосінням сонний сад…
…Сьогодні ж осінь віша гамаки,
Щоб ще побув багряний листопад…
Кричать вітри, і неба пелена
Ось-ось розірве латаний свій міх…
Бринить тривожно осені струна,
Немов її торкають для утіх…
І паморозь на листя осіда,
Все поринає в холоді у сон…
Зима у душу хитро загляда,
Звучить її старезний камертон…
Тетяна_Лісненко
Немає коментарів:
Дописати коментар