Кремезний дід з зимовою сльозою,
Нам каву сніжну з молоком зварив.
А потім цілу нічку говорив,
І врешті все розмалював красою.
Він віхоли позаплітав косою,
І кришталеві гори теж створив.
До ягоди у грудня був порив,
Яка ще пахла літньою росою.
Узяв калину під своє крило,
Окутав її подихом морозу,
Рослині давши сніжного наркозу.
Хотів, щоб світле полум’я жило,
Як свічки мерехтливе джерело,
Давало віру гарному прогнозу.
Ольга Шаповал (м. Суми)
| |||
Немає коментарів:
Дописати коментар