Солоні сльози бризкають в нікуди.
Танцюють зорі в небі золоті,
І ніч зимова б’є себе у груди…
Калина плаче, кетяги рясні,
Ще гіркоти не знищили морози…
І снігурі в зимовій метушні
Клюють калин невиплакані сльози.
Ще горобин рясніють намистА,
Погойдують у тиші винувато…
Ніч випиває тишу дочиста,
Її лишилось зовсім небагато.
І вітер стих. Втомилася зима,
Хурделицями слід не замітає.
Тривожна тиша… Холодом пройма,
Ще мить – і ранок землю привітає.
Тетяна Лісненко
Немає коментарів:
Дописати коментар