Ніченька зоряна… В небі прозорому
місяць розсипав зірки…
Та українці своє небо зоряне
бачать крізь даху дірки…
Міни, снаряди… Ракети зриваються…
Як подолати цей жах?
Чим же в окопі солдат зігрівається?
Як переборює страх?
Вірю і знаю, що мир ми повернемо,
зійдуть на небі зірки…
Ну, а поки що – сталевими нервами
в серці латаєм дірки.
Любов Шемчук
Немає коментарів:
Дописати коментар