Все життя до тебе я іду.
У дитинстві — часом по калюжах,
А тепер — крізь тугу і війну.
Все ж такий русявий, синьоокий,
Рюкзачок новéнький на плечах.
Хоч воєнний час тепер, неспокій —
З вогником-іскринкою в очах.
Кличеш дітвору до рідних класів,
Та щемить в душі: не всіх, не всіх...
Декому ця розкіш не на часі:
Ворог зруйнував шкільний поріг.
Вересню, хлопчино, любий друже,
Вічний учню у Країні Знань,
Все з тобою, рідний, надолужим,
Тільки б миру й Перемоги нам!
Ніна АРЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар