Цікава знати: з чим ти, Осене, прийшла до нас?
Що маєш в клунку радості, звитяги чи печалі?
Не холоди сердець... Дай сонечку ще щанс,
І не дозволь вітрам зривати із дерев коралі...
Чим ти, красунечко, скажи потішиш нас?
Які в твоїй палітрі кольори і фарби?
А Вересень твій - той ще ловелас...
Ще вдосвіта тулив до себе мальви...
Скажу тобі, як подрузі довіреній й сердечній,
Сховала в креденсі я трохи літнього вина...
Як нині видасться спокійний тихий вечір,
То вип'єм по чарчині? Або й доп’єм до дна.
Ти ж любиш теплі кольори, чарівна панно?
Учора Серпень виніс в сад тобі мольберт,
Малюй без темного... Але багатобарвно,
Наприклад, бджілку, що несе у соти мед.
І не лякай мене потужними громами...
(Ми знаємось уже... сто літ?)
Я не з лякливих. Краще почастуємося кавунами.
Вітаю, Осене!
Господарюй, а я ще дочитаю Літа теплий звіт.
Л.Харчишин
30.08.24
Немає коментарів:
Дописати коментар