Здається вчора день в своїх долонях айстри грів,
А нині - вже у светрі теплому рудоволоса пані,
Тонка й химерна павутинка вересневих днів,
Тепло із кожним позолоченим листком все далі.
В передчутті холодних, довгих вже зимових вечорів,
Ще прагну втримати маленьку жменьку бабиного літа,
І хай жоржини квітнуть до пронизливих вітрів
І хай душа в надію й тихий шем буде одіта.
У тебе, Осене, в креденсі стільки кольорів!
І помаранч, і жовте, і червоне і розмита охра,
І Вересень ще з нами. Ще не догорів,
І зелень ще смарагдова й жива. Ще не засохла.
Зустріти б Жовтень... Так як то було раніш,
Із кавою й шарлоткою в кав'яренці навпроти.
Читати у фейсбуці про кохання світлий вірш
І знати, що на часі не воєнні... Мирні вже турботи.
Леся Харчишин
21.09.24
Немає коментарів:
Дописати коментар