Життя - це гойдалка. Летить, то вниз, то вгору,
Пророчить рай, чи пеклом знов страшить.
Танцює доля, наче Терпсихора*,
Дні та роки спішать за миттю мить...
І вірить хочеться - попереду найкраще!
Ще буде радість і палка любов.
Без сумнівів, знайду жадане щастя...
Хай пил спаде зі стертих підошов...
Душа попросить: "Озирнись в минуле!.."
І я, присівши на старезний пень,
Відчую, ніби хтось мене розчулив...
Чи літо це, чи цей осінній день...
Раптово зрозумію все про себе,
Життєві вже кінчаються шляхи...
Навкруг все рідне - поле, річка, небо...
... У вирій кличуть гомінкі птахи.
А. ЛУГОВСЬКИЙ.
30.08.2024 р.
*Богиня танцю
Немає коментарів:
Дописати коментар