Хіба не найцінніше з всіх людських умінь
Є хист почути? Розділити навіть тишу?
Не стати докором в моменти потрясінь,
Додати впевненості дотиком "Я - не залишу"?
Випробування долі легше пережити вдвох...
Прозорий натяк осені про неминучу зиму,
Тягучість надокучливих нічних тривог,
Колючість вітру, що безжально дме у спину.
Зимовий ранок тепло усміхається, коли удвох,
А зварена на двох - в рази смачніша кава,
І радість більшає маленьких перемог.
І нещасливим почуватись вже не маєш права.
Леся Харчишин
Немає коментарів:
Дописати коментар