І жовтих оксамитових листків.
Ще десь в кутку пустує срібний човен,
що в зиму повезе між берегів...
Та ще не час. Ще осінь золотавить
моє волосся, хризантеми, навіть сни...
І на руках мене, мов мама бавить,
і до весни розказує казкú...
Присяду тихо коло осені своєї...
Людмила Галінська
Немає коментарів:
Дописати коментар