Богдана ГУСАК. Містична краса: вірш дня

У сутінках долина в молоці:

простягнуту заледве видно руку.

Туман ховає річку – вигин луку,

що вдень як на долоні на Луці.

 

 

 

 

 

 

Жене опале листя бистрина.

Між хвиль – гілки, дощами перемиті.

– Отак і нас несе кудись у світі, –

меланхолійна думка вирина.

– І добре, як ще вдасться допливти

до берега чи тихої заплави…

У глибину бурхливої уяви

пірнають із акулами кити.

Штормить… В солоній піні океан –

справжнісінький аврал для Посейдона!

А може, то у Пслі його корона?!

Та ні, корчі, що заховав туман.

З відтінками містичності краса –

у стилі Айвазовського картина!

І хочеться кричати, мов дитина,

яка наївно вірить в чудеса.

28.11.2024

(С) Богдана ГУСАК