Швидко час промайнув.
Очевидно, старію...
Потмяніли вже очі
(блакитні колись)...
Через скло окулярів
світ ледве сіріє.
Наче ситець торішній --
небесная вись...
Як же так? Що не зміг,
не зумів надивитись
на ранкову зорю,
на вечірню красу...
Замерзає душа...
Де їй грішній зігрітись?
Скрізь вітри невгамовні
завії несуть...
А навколо зима...
Сніговиця, пороша...
Білим пледом накрив
увесь світ снігопад...
Грудень хоче сказати,
він жалібно просить :
"Повертайся в дитинство
і юність назад!"
А. ЛУГОВСЬКИЙ
Немає коментарів:
Дописати коментар