вівторок, 28 січня 2025 р.

Анатолій ЛУГОВСЬКИЙ. Зимова ностальгія: вірш дня


Швидко час промайнув.

Очевидно, старію...

Потмяніли вже очі

(блакитні колись)...

 

 

 

 

 

Через скло окулярів

світ ледве сіріє.

Наче ситець торішній --

небесная вись...

Як же так? Що не зміг,

не зумів надивитись

на ранкову зорю,

на вечірню красу...

Замерзає душа...

Де їй грішній зігрітись?

Скрізь вітри невгамовні

завії несуть...

А навколо зима...

Сніговиця, пороша...

Білим пледом накрив

увесь світ снігопад...

Грудень хоче сказати,

він жалібно просить :

"Повертайся в дитинство

і юність назад!"


А. ЛУГОВСЬКИЙ

Немає коментарів:

Дописати коментар